Жоміні (Jornini) Антуан Анрі (Генріх Веніамінович) (6.3.1779, Пайерн, Швейцарія, — 24.3.1869, Париж), барон (1807), військовий теоретик і історик, російський генерал від інфантерії (1826). З 1798 служив в швейцарській армії, з 1804 у французькій армії, був начальником штабу корпусу маршала М. Нея (1805—09 і 1813). Різкі зіткнення з маршалом Л. Бертье (начальник штабу наполеонівської армії) змусили Ж. перейти в серпні 1813 на російську службу. Полягав в штабі і свиті імператора Олександра I. У своїх працях узагальнив досвід воєн кінця 18 — почала 19 вв.(століття) і вважав, що перемоги над противником слід досягати не шляхом маневрування без битви, а рішучою битвою; віддавав перевагу наступальним діям перед обороною і виступав за зосередження головних сил на вирішальному напрямі: надавав важливе значення захвату ініціативи, а також моральному чиннику; підкреслював виключно велику роль полководця. В той же час Же. вважав, що у військовому мистецтві панують «вічні і незмінні принципи», і вважав полководницьке мистецтво Наполеона непорушним зразком військового мистецтва. Недооцінював вплив політики на війну. Ж. вніс значний вклад до розробки методики дослідження військової історії (вживання порівняльного методу). Праці Ж. зробили великий вплив на розвиток військово-теоретичної думки і принципи ведення війни аж до початку 20 ст
Соч.: Histoire critique et militaire des guerres de la Révolution, v. 1—15, P., 1820—1824; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Міркування про великі військові дії або критичний і порівняльний опис походів Фрідріха і Наполеона..., т. 1—8, СП(Збори постанов) Би, 1809—17; Політичне і військове життя Наполеона, t.1—2, СП(Збори постанов) Би, 1844; Нариси військового мистецтва, т. 1—2, М., 1939.
