Женева (французьке Genève, німецьке Genf), третє по величині місто в Швейцарії. Адміністративний центр кантони Женева. Розташований на висоті 372 м-коду , на південно-західному березі Женевського озера, біля виходу з нього р. Рона, по обох берегах річки, в живописній горбистій місцевості з м'яким кліматом (середня температура січня 0,6°С, липня 20,3°С; опадів 999 мм в рік). Населення 171,9 тис. чіл. (1970), міській агломерації — 314,9 тис., включаючи багаточисельних іноземців, що постійно проживають тут (близько 25% населення).
Же. (лат. Genava) вперше згадується в 1 ст до н.е.(наша ера) Юлієм Цезарем. В середні віки городяни Ж. у боротьбі з сеньйором міста — єпископом і савойськими графами добилися самоврядності і ін. привілеїв (були визнані і розширені в 1387 єпископом). У 14 ст і особливо в 1-ій половині 15 ст Же. славилася ярмарками, пізніше стала центром кредитово-банківських операцій. У 16 ст прилучилася як «союзна земля» до Швейцарської конфедерації (угоди з Фрейбургом в 1519, з Берном в 1526). У 1533 з Же. був вигнаний єпископ, в 1536 проведена цвінгліанськая реформація (Р. Фарелем), а потім реформація в дусі кальвінізму Ж. Кальвіном ; при нім Же. зробилася центром кальвінізму європейського значення («протестантський Рим»). У 1584 Же. уклала «вічний союз» з Берном і Цюріхом. У 16—17 вв.(століття) приплив протестантів-емігрантів з католицьких країн (особливо з Франції) сприяв розвитку промисловості (зокрема, годинного виробництва). У 1798—1814 Же. — у складі Франції (головне місто департаменту Леман). У 1815 утворила 22-й швейцарський кантон (разом з приєднаною до неї від Франції і Савойі територією). У 19 — початку 20 вв.(століття) Ж. — крупний центр революційної еміграції. У 1866 тут проходіл 1-й конгрес 1-го Інтернаціоналу. У березні 1870 в Же. утворилася Російська секція 1-го Інтернаціоналу, в 1883 — група «Звільнення праці» . У Ж. у 1895, 1900, 1903—05, 1907—08 жил Ст І. Ленін.
Же. — традиційне місце скликання між на р. конференцій і перебування міжнародних організацій (в т.ч. основних органів Ліги Націй, Червоного Хреста, після 2-ої світової війни 1939—45 — різних установ ООН(Організація Об'єднаних Націй)). Центр іноземного туризму.
Же. — транспортний вузол, озерний порт і крупний аеропорт. Займає видне місце в країні як торговельно-фінансовий центр.(центральний) Промисловість базується на вживанні кваліфікованої праці. Виділяються ювелірна справа, точна механіка (годинник, геодезичний і ін. інструмент, точна апаратура), верстатобудування, електротехнічне машинобудування, виробництво двигунів, фармацевтична, парфюмерна, текстильна, харчова і ін. промисловість. В околицях міста — виноградарство і виноробство.
Река Рона ділить місто на дві частини: історичний центр Же. (старе місто) — на лівому березі, тут зосереджені головні пам'ятники архітектури, університет (заснована як протестантська академія в 1559, перетворена в університет в 1872) і ін. учбові заклади, театри; нове місто — на правом бережу.
Подоба Ж. з її регулярним плануванням визначають будівлі 19—20 вв.(століття), сквери, набережні. У старій частині Ж.: собор Сен-Пьер (початий в 12 ст в романському стилі, в 13—15 вв.(століття) будувався в готичному стилі; классицистічеський фасад — 1752—56), церква Сент-Марі-Мадлен (14—15 вв.(століття)), готична ратуша (15 в.; розширювалася в 16 і початку 17 вв.(століття)), готичні, ренесансні і классицистічеськие житлові будинки, палац Енар (1817—21). На правом берегу Рони, в новій частині Ж. (включає старий квартал з церквою Сен-Жерве, 15 ст): вокзал Корнавен (1928), будинок «Кларте» (1930—32, архітектор Ле Корбюзье), Палац Націй (1937); споруджені в 60-і рр. висотні житлові будинки (архітектор Же. М. Ламаньер), міський басейн, критий стадіон (обидва — архітектор Ф. Моріс і ін.), Міжнародний профспілковий центр (архітектори Ж. Дом і Ф. Моріс), аеровокзал (архітектори Дж. Камолетті і І. М. Елленбергер). Будуються нові житлові мікрорайони (город-спутник Ле-Ліньон, 1962—70, архітектурна фірма «Аддор і Жюйяр»). Музей мистецтва і історії.
Літ.: Houlet G., Genève et ses environs, P., 1950.
