Жарптиця, образ, що зустрічається в слов'янських, переважно російських, народних казках; її пір'я світиться в темноті, «як жар горять». Добування Ж.-п. — дивне завдання, яке повинен виконати герой казки. Наприклад, в «Казці про Іване-царевіча, Жарптицю і про Сірого вовка» розповідається, як три брати за дорученням батька їдуть за Ж.-п., яка дістається молодшому (текст вперше опублікований в 18 ст в лубковому виданні). Образ Же.-п. неодноразово використовувався в російській літературі, живописі, музиці (Ст А. Жуковський, П. П. Ершов, І. Я. Білібін, С. Ф. Стравінський і ін.).
Ізд.: Афанасьев А. Н., Народні російські казки, т. 1, М., 1957 № 168—70 (бібл. текстів див.(дивися) в т. 3, с. 473—74).
