Жарознижуючі засоби
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Жарознижуючі засоби

Жарознижуючі засоби, фармакологічні речовини різної хімічної будови, що надають жарознижуюче, анальгетічеськоє (знеболююче) і протизапальна дія. ДО Ж. с. відносяться похідні саліцилової кислоти (саліцилат натрію, ацетилсаліцилова кислота, саліциламід, метилсаліцилат), піразолону (антипірин, амідопірин, анальгін, бутадіон), аніліну (фенацетин, парацетамол). Для посилення фармакологічної активності Ж. с. часто комбінуються між собою, а також з кофеїном. Найбільш споживані наступні комбінації: анальгін + амідопірин + кофеїн; аськофен + ацетилсаліцилова кислота + фенацетин + кофеїн; цитрамон + ацетилсаліцилова кислота + фенацетин + кофеїн + какао + лимонна кислота + цукор; пірафен (амідопірин + фенацетин). У Угорщині виробляється комбінований препарат реопірін (бутадіон + амідопірин); у Болгарії — піранал (амідопірин + анальгін); седалгин (кодеїн + кофеїн + фенацетин + ацетилсаліцилова кислота + фенобарбітал).

  Жарознижуюча дія цих речовин спостерігається, якщо вони вводяться в організм при лихоманці; при нормальній температурі тіла зниження її не відбувається. Жарознижуючий ефект пояснюється виборчою дією Ж. с. на центри теплорегуляції, при цьому відбувається збільшення тепловіддачі, що пов'язане з розширенням шкірних судин, підвищенням секреції потових залоз, почастішанням дихання. Механізм анальгетічеського дії Ж. с. з'ясований недостатньо; передбачають, що вони роблять вплив на центри больової чутливості головного мозку. Протизапальні властивості саліцилатов пов'язують із стимулюючим ефектом на гіпофіз і посиленням секреції адренокортикотропного гормону (АКТГ). Під їх впливом зменшується активність ферменту гиалуронідази і знижується проникність капілярів. Ці властивості Ж. с. визначають і їх терапевтичне використання при головних, невралгічних, м'язових і суглобових болях, як протизапальні засоби при гострому суглобовому ревматизмі, неревматичних артритах, ексудативному плевриті і ін. Зазвичай Же. с. вживають, а метилсаліцилат вживають зовнішньо (для розтирань) за призначенням лікарки. При тривалому вживанні Ж. с. можливі ускладнення: при вживанні похідних саліцилової кислоти — нудота, блювота, шум у вухах роздратування, а інколи виразка слизистої оболонки шлунку; похідні піразолону можуть пригноблювати лейкопоез і викликати агранулоцитоз, похідні аніліну — утворення метгемоглобіну. Як правило, всі ускладнення проходят після відміни препаратів.

  Літ.: Закусов Ст Ст, Фармакологія, 2 видавництва, М., 1966; Машковський М. Д., Лікарські засоби, 6 видавництво, т. 1—2, М., 1967.

  Ю. Ст Бурів.