Жалакявічюс Вітаутас Прано (р. 14.4.1930, Каунас), радянський режисер і кінодраматург, заслуженого на діяча мистецтв Литовської РСР. У 1956 закінчив режисерський факультет ВГИК(Всесоюзний державний інститут кінематографії) а (майстерня М. Е. Чиаурелі). Працює на Литовській кіностудії (з 1961 художній керівник студії). Поставив фільми: «Утопленик» (1957), «Поки не пізно» (1958, спільно з Ю. М. Фогельманом), «Адам хоче бути людиною» (1960), «Живі герої» (1960 — в цьому фільмі, що складається з 4 новел, Же. брав участь як сценарист новели «Соловушка», сценарист і режисер новели «Живі герої», був художнім керівником всього фільму), «Хроніка одного дня» (1964) і ін. Найбільша робота Ж. як сценариста і режисера — фільм «Ніхто не хотів вмирати» (1966; Державна премія СРСР, 1967, премія Ленінського комсомолу, 1966). Фільми Ж. нагороджувалися також преміями міжнародних кінофестивалів. Автор сценаріїв фільмів, поставлених ін. режисерами («Відчуття», 1968; «Та буде життя», 1969, і ін.). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Ведмеді, пер.(переведення) з літ.(літературний), «Мистецтво кіно», 1965 №6.
