Жаколіо (Jacolliot) Луї (1837, Шароль, — 1890, Сен-Тібо-де-Вінь, департамент Сіна і Марна), французький письменник. Довго жив в Індії і Океанії, обіймав судові посади у французьких колоніях. Повернувшись до Франції, описав свої пригоди в книгах: «Подорож в країну баядерок» (1873); «Подорож в країну слонів» (1876); «Подорож в країну факірів-чарівників» (1880, в російському переведенні — «факіри-чарівники», 1910). Ряд книг присвятили питанням етнографії і порівняльного вивчення індійської Релігії і міфології. Путні нариси Ж. і його увлекательниє пригодницькі романи «Пожирачі вогню» (1887, русявий.(російський) пер.(переведення) 1910), «В трущобах Індії» (1888, русявий.(російський) пер.(переведення) 1890), «Загублені в океані» (1893, русявий.(російський) пер.(переведення) 1910) і ін. пройняті співчуттям до пригноблюваних народів і різкою критикою англійських, а також португальських і французьких колонізаторів. Романи Ж. користувалися популярністю в Росії.
Соч. у русявий.(російський) пер.(переведення): Полн. собр. романів, кн. 1—18, СП(Збори постанов) Би, 1910; Берег чорного дерева і слонової кісті, М. — Л., 1928; то ж, М., 1958.
Літ.: Catalogue général des livres imprimés de la Bibliothèque nationale. Auteurs, t. 76, P., 1929, р. 427—35.
