Жадов Олексій Семенович [р. 17(30). 3.1901, с. Никольськоє, нині Свердловського району Орловської області], радянський воєначальник, генерал армії (1955), Герою Радянського Союза (6.4.1945). Член КПРС з 1921. Народився в сім'ї селянина. У Радянській Армії з 1919, учасник Громадянської війни. Закінчив Військову академію ним. Фрунзе (1934) і Вищі академічні курси при Військовій академії Генштабу (1950). З 1940 командував кавалерійською дивізією. У час Великої Вітчизняної війни в 1941—42 був командиром воздушнодесантного корпусу, начальником штабу армії і командиром кавалерійського корпусу на Західному, Центральному і Брянському фронтах. З жовтня 1942 командував 66-ою армією на Донському фронті, а з квітня 1943 5-ою гвардійською армією на Воронежському, Степовому, 2-м-код і 1-м-код Українського фронтах. Брав участь в Сталінградській і Курській битвах, в звільненні України, в Львовсько-сандомірськой, Звислим Одером, Берлінською і Празькою операціях. Після війни — заступник Головкому сухопутних військ (1946—49), начальник Військової академії ним. Фрунзе (1950—54), Головнокомандуючий Центральною групою військ (1954—55), заступник і 1-й заступник Головкому сухопутних військ (1955—64). З вересня 1964 1-й заступник Головного інспектора Міністерства оборони СРСР. Депутат Верховної Ради СРСР 2-го скликання. Нагороджений 3 орденами Леніна, орденом Жовтневої Революції, 5 орденами Червоного Прапора, 2 орденами Суворова 1-ій мірі, орденом Кутузова 1-ої міри, орденом Червоної Зірки і медалями, а також 6 іноземними орденами.
