Е, сьома буква російського алфавіту. Введена у вживання Н. М. Карамзіним (1797). Позначає на листі: 1) явну «о» після м'яких приголосних і твердих шиплячих: «лід», «жовтий»; 2) поєднання звуків «йо» (нескладовий звук «і» і складове «о»): а) на початку слова: «ялинка», би) після голосних: «її», «заїм», в) після приголосних і розділового знаку «'» або «ь»: «зйомка», «шиє». Буква «Е» не є обов'язковою, коли значення слова залишається зрозумілим, наприклад «йшов», «веселий»; пишеться для розрізнення сенсу, наприклад «всі зробили». У деяких запозичених словах замість букви «Е» пишеться: а) «іо» на початку слова: «йод», «іота» або «йо»: «Йорк», би) «ьо» після приголосних: «батальйон», «сеньйор» і ін.
