Ефремов Іван Антонович [р. 9(22) .4.1907, село Виріца, нині Ленінградської області], російський радянський письменник і палеонтолог, доктор біологічних наук (1940). У 1935 закінчив геологорозвідувальний факультет Ленінградського гірського інституту. З 1929 науковий співробітник Геологічного музею, в 1937—59 завідувач лабораторією нижчих хребетних Палеонтологічного інституту АН(Академія наук) СРСР і керівник ряду експедицій (в т.ч. в пустелю Гобі). Засновник тафономії — розділу палеонтології про закономірності утворення місцезнаходжень викопних залишків (Державна премія СРСР, 1952, за роботу «Тафономія і геологічний літопис», 1950).
Автор збірок науково-фантастичних і пригодницьких новел: «Зустріч над Туськаророй» (1944), «Білий ріг» (1945) і ін., історичних повістей «На краю Ойкумени» (1949) і «Подорож Баурджеда» (1953). Науково-фантастичний і соціально-філософський роман Е. «Туманність Андромеди» (1957) — перша в радянській літературі спроба намалювати всеосяжну картину життя високорозвиненого комуністичного суспільства. Е. належать також художньо-документальна книга «Дорога вітрів» (1956) і «роман пригод» «Лезо бритви» (1963). У 1969 опублікувала роман «Година бика». Твори Е. перекладені іноземною мовою. Нагороджений 4 орденами, а також медалями.
Соч.: Туманність Андромеди. Зоряні кораблі. [Предісл. Е. Брандіса і ін.], М., 1965.
Літ.: Рюріков Ю., Через 100 і 1000 років. Людина майбутнього і радянська художня фантастика, М., 1961; Брандіс Е., Дмітревський Ст, Через гори часу. Нарис творчості І. Ефремова, М. — Л., 1963.
