Ефес (греч. Éphesos), древнє місто в Карії (на західному побережжі Малої Азії). Заснований в 12 ст до н.е.(наша ера) греками на місці карійського поселення. Вигідне розташування Е. сприяло його швидкому розвитку як торгівельного і релігійного центру (храм Артеміди Ефесськой вважався одним з семи чудес світу). У 560 до н.е.(наша ера) завойований Лідією, в 546 — Персією. Після греко-персидських воєн (500—449 до н.е.(наша ера)), звільнившись від персидського панування, Е. прилучився до Делосському союзу, під час Пелопоннесськой війни 431—404 до н.е.(наша ера) виступав на стороні Спарти. Після 386 Е. знов завойований Персією, в 334 — Олександром Македонським. У 3 ст знаходився під владою Сельовкидов, з 190 — під владою Пергама, з 133 — Риму, з кінця 1 ст до н. е.(наша ера)— столиця римської провінції Азія. У 263 н.е.(наша ера) був розграбований готами, а храм Артеміди, спалений в 356 до н.е.(наша ера) Геростратом і потім заново відбудований, остаточно зруйнований. У 358 і 365 н.е.(наша ера) постраждав від землетрусу, але був відновлений. В середні віки із-за обміління гавані поступово втратив значення. Систематичні розкопки ведуться з кінця 19 ст Австрійським археологічним інститутом.
Від древнього Е. збереглися руїни давньоримських споруд, агора, театр, бібліотека Цельса, храми Серапейон і Адріана, одеон і ін. (все — 1—2 вв.(століття)), похоронний ранньохристиянський комплекс «Семи сплячих отроків ефесських». Серед середньовічних будівель — візантійські церкви (базіліка Айя-Марія, 2—3 вв.(століття), і ін.). ДО З.-В.(північний схід) від Е.: в Сельчуке — залишки храму Артеміди (8—7 вв.(століття) і середини 6 вв.(століття) до н.е.(наша ера)), у Бельові — мавзолей 3 ст до н.е.(наша ера) Ефесський музей в Сельчуке (археологічні пам'ятники).
Літ.: Forschungen in Ephesos, Bd 1—5, W., 1906—53; Miltner F., Ephesos, W., 1958; Aizinger W., Die Stadt des siebenten Weltwunders, W., 1962.
