Ертов Іван Данилович (по ін. даним — Давидович) (1777—1828), російський філософ-самоук, дєїст; любитель астрономії. У роботі «Зображення природних законів походження всесвіту» (т. 1—2, 1798—99) Е. виклав свою гіпотезу космогонії і піддав критиці гіпотезу Ж. Л. Бюффона . Е. стверджував, що природа виникла, хоча і «по вислову Всесильної Премудрості», але з «матерії» (див. вказане соч.(вигадування), кн. 2, ч. 1, СП(Збори постанов) Би. 1799, с. 6—7). Вважав, що світи сталися з «первісних елементів», і передбачав можливість життя на ін. планетах. У своїх історичних роботах («Загальна історія древніх освічених народів...», ч. 1—5, 1824—25) Е. виходив з позицій провіденциалізма .
Соч.: Думки про походження і утворенні світів. СП(Збори постанов) БИ. 1820; Дрібні вигадування, відповіді на критики і скорочення думок про походження і утворення світів, СП(Збори постанов) Би, 1989; Російський Кандід, або простодушний, СП(Збори постанов) Би, 1833 (анонімно).
Літ.: Шахновіч М. І., Перший російський космогоніст І. Д. Ертов, «Природа», 1951, т. 40 №4; Перель Ю. Р., І. Д. Ертов в оцінці сучасників, «Астрономічний журнал», 1954, т. 31 №1.
