Ермілов Володимир Володимирович [16(29) .10.1904, Москва, — 19.11.1965, там же], радянський літературознавець, критик. Член КПРС з 1927. Закінчив факультет суспільних наук МГУ(Московський державний університет імені М. Ст Ломоносова) (1924). З 1928 один з керівників РАППа . Головний редактор «Літературної газети» в 1946—50. Як критик активно брав участь в літературних дискусіях. Автор статей о М. Горькому, Ст Маяковськом, А. Малишкине і ін., а також монографій про творчість А. П. Чехова (1949 і 1954), Ф. М. Достоєвського (1949 і 1956), Н. В. Гоголя (1953 і 1959), Л. Н. Толстого (1963). Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Проти міщанки і занепаду, М. — Л., 1927; За живу людину в літературі. Сб. ст., М., 1928; Вибрані роботи, т. 1—3, М., 1955—56; Роздуми над сучасною повістю, М. 1963.
