Еремєєв Костянтин Степанович (літературний псевдонім Гудок, Гудок-Еремєєв і ін.) (6.6.1874—28.1.1931), радянський партійний і військовий діяч, журналіст. Член Комуністичної партії з 1896. Народився в селянській сім'ї; робітник. За революційну діяльність піддавався репресіям; був в еміграції. З 1910 працював в редакції «Зірки», з 1912 — «Правди». У 1915 редагував журнал «Питання страхування». Працював в Північно-балтійській організації більшовиків. Після Лютневої революції 1917 член Бюро ЦК РСДРП. В дні Жовтневого озброєного повстання член Петрограду ВРК (входив до складу польового штабу ВРК), очолював штурм Зимового палацу в секторі міст Троїцкий — Синій міст на Митті. Учасник придушення заколотів юнкерів і Керенського — Краснова. З грудня 1917 командувач військами військового округу Петрограду. У 1918 брав участь в розгромі заколоту «лівих» есерів в Москві. У 1919—22 уповноважений ВЦИК і ЦК РКП (б) по мобілізації в Червону Армію. Один з організаторів Госиздата. Редактор «Робочої газети», перший редактор журналу «Крокодил» (1922—28) і ін. З 1923 член РВС(Реввоєнрада) Балтійського флоту, з 1924 член РВС(Реввоєнрада) СРСР, з 1925 начальник Політичного управління Балтійського флоту. На 13-м-коді з'їзді РКП (б) (1924) обирався член ЦКК(Центральна контрольна комісія) РКП (б). Делегат 14-го з'їзду ВКП (б). У 1926—29 представник сов.(радянський) торгівельного флоту в Франції. У 1929—31 редактор журналу «Червона нива». Автор ряду робіт про Жовтневу революцію, Громадянську війну. Був членом Союзу радянських письменників. Похований на Марсовому полі в Ленінграді.
Соч.: Пережите. Повести і розповіді, Петрозаводськ, 1964.
Літ.: більшовик-правдист. Спогади про До. С. Еремєєве, М., 1965; Кондратьев Ф. Р., До. Еремєєв, Петрозаводськ, 1964.
