Енеську (Enescu) Джорджі (19.8.1881, с. Лівені-Вирнав, нині Джордже-Енеську, - 4.5.1955, Париж), румунський композитор, скрипаль, диригент, піаніст, педагог, музично-суспільний діяч, академік Румунської академії (1932). У 1893 закінчив Віденську консерваторію, в 1899 — Паризьку консерваторію по класу скрипки у М. П. Же. Марсика, по композиції займався у Ж. Массне і Г. Форі. Глава композиторської школи Румунії 20 ст, класик румунської музики. У своїй творчості Е. досяг органічного синтезу особливостей національного фольклору з класичними традиціями європейського мистецтва, спираючись головним чином на завоювання музичного романтизму і імпресіонізму. Створені ним твори в багатьох жанрах заклали основи сучасної румунської музики.. Найбільш значне вигадування опера «Едіп» (1931, постановка 1936, «Гранд-опера», Париж) — вершина румунської оперної музики; 3-я симфонія для оркестру, органу, фортепіано і хору (1918), симфонічна поема для солістів, хору і оркестру — «Голос морить» (1951), Камерна симфонія для 12 інструментів (1954), 3-я сюїта — «Сільська» (1938), 3-я соната для фортепіано і скрипки — «В румунському народному характері» (1926); популярні його 2 румунських рапсодії (1901).
Одін з найбільших скрипалів і диригентів, Е. виступав в Румунії і в багатьох країнах Європи і Америки, завоювавши світову популярність. Гастролював в Росії (1909 1917) і в СРСР (1946). Чудовий ансамбліст, він грав з багатьма видатними музикантами. Виконання Е. відрізнялося натхненністю, глибоким проникненням в авторський задум, індивідуальною своєрідністю трактування, технічною досконалістю. Славився як інтерпретатор музики І. С. Баха, Ст А. Моцарта, Л. Бетховена, І. Брамса, творів французьких композиторів, особливо С. Франка, пропагував вигадування румунських композиторів.
Е. стояв в центрі музичного життя Румунії 1-ої половини 20 ст Був одним із засновників і президентом суспільства румунських композиторів (1920—48), заснував щорічну премію за кращі румунські вигадування (премія імені Енеську, 1913—46). Демократ, антифашист, Е. був серед організаторів Румунського суспільства дружніх зв'язків з СРСР (АРЛУС, 1944) і головою його музичної секції. Автор спогадів в літературному записі Б. Гавоті (у російському переведенні — «Спогади і біографічні матеріали», 1966).
Літ.: Ямпольський І., Дж. Енеську, М., 1956; Котляров Би., Дж. Енеську, в збірці: Питання музично-виконавського мистецтва, ст 2. М., 1958; його ж, Дж. Енеську, 2 видавництва, М., 1970; Ойстрах Д., Зустрічі з Енеську, «Радянська музика», 1961 № 8; Лейтес Р., Два нариси про Енеську, там же, 1971 №8; її ж, Оперна естетика Дж. Енеську, в збірці: З історії музики соціалістичних країн Європи, М., 1975; Bălan G., George Enescu, Mesajul, estetica, Buc., 1962; George Enescu, Buc., 1964 (сб. документів і матеріалів); George Enescu, Monografie..., V. 1—2, Buc., 1971.
