Енергетичний баланс
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Енергетичний баланс

Енергетичний баланс до СРСР, балансу видобутку, переробок, транспортувань, перетворень, розподілів і вжитків енергетичних ресурсів і енергії в народному господарстві від джерела їх здобуття до використання енергії споживачем; виражає кількісну відповідність між витратою і приходом енергії, включаючи зміну запасів енергетичних ресурсів. Прибуткова частина Е. б. — дані про видобуток енергетичних ресурсів; витратна — показує виробництво енергії різних видів і її розподіл між споживачами. Видобуток енергетичних ресурсів в СРСР за період 1940—75 зросла в 6,7 разу, а вироблення електроенергії в 21,5 разу. В умовах науково-технічного прогресу найважливішого значення набуває найбільш раціональний, економічно ефективний розвиток паливно-енергетичного комплексу країни (див. Енергетика ) .

  Основний метод аналізу кількісного і якісного стану енергетичного господарства — розробка узагальнювальних Е. б. — від корисного вжитку всіх видів енергії до джерел здобуття енергетичних ресурсів. Такі баланси складають при виборі принципової, оптимальної схеми енергопостачання підприємства, району, країни, визначенні напрямів і пропорцій розвитку енергетичного господарства на перспективний період.

  При визначенні економічно обгрунтованих пропорцій вжитку різних видів енергії використовують приватні види Е. б. — баланс видобутку, переробки і розподіли палива (див. Паливний баланс ) , баланс вжитку і вироблення тепла (див. Тепловий баланс ) , баланси вжитку і вироблення електроенергії (див. Електрифікація ) . У зв'язку з провідним значенням електроенергії для розвитку економіки країни баланс електроенергії складає найважливішу частину Е. б. Витратна частина його характеризує загальну потребу в електроенергії і її розподіл за плановий період по галузях народного господарства з виділенням втрат електроенергії при її транспортуванні і розподілі і експорті електричній енергії. Прибуткова частина балансу електроенергії розробляється на основі визначення потреб в електроенергії і характеризує структуру її виробництва, а також необхідні потужності електростанцій.

  В основі оптимізації Е. б. лежить критерій загальної економічної ефективності — мінімум розрахункових витрат. Через взаємозамінюваність видів енергетичних ресурсів і енергії в розрахунках, пов'язаних з Е. б., застосовується єдине значення нормативного коефіцієнта ефективності капіталовкладень.

  Потенційна енергія спожитих енергетичних ресурсів (100%) розподіляється між енерговиробляючими установками безпосереднього використання палива (52%), електростанціями (36%) і котельними (12%). У корисну енергію перетвориться лише близько 40% потенційної енергії витрачених енергетичних ресурсів. Основні втрати відбуваються в нестаціонарних енергетичних установках, в промислових печах і на електричних станціях. Для середньо- і низькотемпературних процесів використовується тепло, що відпускається електростанціями, котельними різних типів і індивідуальними використовуючими для палива установками. Ці енергогенеруючі установки працюють на вугіллі, природному газі, різних нафтопродуктах. Для високотемпературних процесів використовуються ті ж види палива, а також електроенергія від електростанцій. Для стаціонарних силових процесів застосовується головним образом електроенергія, нестаціонарних — переважно нафтопродукти.