Емельянов Микола Олександрович [20.12.1871 (1.1.1872), Сестрорецки, — 13. 8.1958, там же], активний учасник революційного руху в Росії, робітник Сестрорецкого збройового заводу. Член Комуністичної партії з 1904. Народився в сім'ї робітника. У 1899 вступив в соціал-демократичну організацію. У 1905 організував бойову дружину, брав участь в транспортуванні зброї і революційної літератури з Фінляндії. Осенью 1905 познайомився с В. І. Леніном. Піддавався репресіям. Після лютневої революції 1917 депутат ради Петрограду. У липні — серпні 1917 на станції Розлив вкривав Леніна від переслідувань буржуазного Тимчасового уряду. У жовтневі дні 1917 брав участь в охороні Смільного, в штурмі Зимового палацу. У 1919 голова Сестрорецкого міськради. У 1921 брав участь в придушенні Кронштадтського заколоту. З кінця 1921 працював за кордоном в системі Наркомвнешторга. З 1925 на господарській роботі. З 1932 персональний пенсіонер. В. І. Ленін характеризував Е. як «... кращого і надежнейшего, пітерського робітника...» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 50, с. 295). Нагороджений орденом Леніна.
Соч.: У останньому підпіллі, в кн.: Спогади про Ст І. Леніне, т. 2, М., 1969, с. 410—16.
Літ.: Муштуков Ст, Рядовій ленінській гвардії, М., 1965; його ж, Н. А. Емельянов, в кн.: Герої Жовтня, т. 1, Л., 1967.
