Елісєєв Григорій Захаровіч [25.1(6.2) .1821, с. Спаське округу Канна, нині Куйбишевський район Новосибірської області —18(30).1.1891, Петербург], російський журналіст, публіцист. Син священика. Був професором Казанської духовної академії (1845—54). Пізніше член редакції сатиричного журналу «Іскра» (1859—63), співробітник (з 1858) і член редакції (1863—66) «Сучасника», редактор газет «Століття» (1862) і «Нариси» (1863), один з редакторів (1868—81) «Вітчизняних записок» . У 60-і рр. виступав як революційний демократ. Статтю Е. «Плутократія і її основи» (1872) В. І. Ленін оцінив як протест проти буржуазного лібералізму. «... характерний для соціаліста...» (Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 1, с. 293).
Соч.: Спогади, в збірці: Шестидесяті роки в спогадах М. А. Антоновіча і Г. З. Елісєєва, М. — Л., 1933; Листи Г. З. Елісєєва к М. Е. Салтикову-щедріну, М., 1935.
Літ.: Клейнборт Л. М., Р. З. Елісєєв, П., 1923 (є бібл.); Лейкина - Свірськая Ст Р., Публіцистика Г. З. Елісєєва в 60-х рр., в збірці: Революційна ситуація в Росії в 1859—1861 рр., М., 1965.
