Елементарна математика, декілька невизначене поняття, що охоплює сукупність таких розділів, завдань і методів математики, в яких користуються загальними поняттями змінної функції межі і т п. Інакше кажучи Е. м. користується тими загальними поняттями (абстракціями), які склалися до появи математичного аналізу; хоча Е. м. продовжує розвиватися і тепер і в ній з'являються нові результати, все ж це відбувається в рамках тих же понять (див. ст. Математика розділ II. Історія математики до 19 ст, пункт 2 — Період елементарної математики).
Е. м. охоплює в основному арифметику і т.з. елементарну теорію чисел, елементарну алгебру, елементарну геометрію, тригонометрію. Коротко Е. м. можна характеризувати як «математику постійних величин» Це проте не зовсім точно, т. до. в Е. м. розглядають не лише постійні величини, але і геометричні фігури (не обов'язково цікавлячись їх величиною, наприклад розташуванням), і не лише постійні, але і змінні величини, наприклад тригонометричні функції. Тут йдеться про деяких (конкретно визначених) функціях. Точно також, наприклад, при визначенні довжини кола користуються по суті поняттям межі, но не в загальному вигляді, а лише для конкретно певної послідовності (периметрів вписаних і описаних багатокутників). Загальні ж поняття функції і межі, так само як і загальні поняття кривої, поверхні, фігури взагалі не заданою якою-небудь конкретною побудовою, свідомо виходять за межі Е. м. Наприклад, в теорії чисел відрізняють елементарні докази, в яких обходяться без методів математичного аналізу. До речі, ця «елементарна теорія чисел» немає елементарної в сенсі простоти
Е. м. в протилежність вищій математиці розуміють ще просто як сукупність математичних дисциплін, що вивчаються в середній загальноосвітній школі.
