Електронограф
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Електронограф

Електронограф, прилад для дослідження атомної будови твердих тіл і газових молекул за допомогою дифракції електронів (див. Електронографія ) . Е. — вакуумний прилад, його схема аналогічна схемі електронних мікроскопів . В колоні, основному вузлі Е., електрони, що випускаються катодом, — розжареною вольфрамовою ниткою, розганяються високою напругою (20—1000 кв — швидкі електрони і до 1 кв — повільні електрони). За допомогою діафрагм і магнітних лінз формується вузький електронний пучок, який прямує в камеру об'єктів на досліджуваний зразок, встановлений на спеціальному столику. Розсіяні електрони потрапляють у фотокамеру і на фотопластині (або екрані) створюється дифракційна картина (електронограмма), яку можна розглядати як візуально, так і за допомогою вмонтованого в Е. мікроскопа. Е. забезпечують різними пристроями для нагрівання, охолоджування, випару зразка, для його деформації і т. д.

  Е. включає також вакуумну систему і блок електроживлення, який містить джерела напруження катода, високої напруги, живлення електромагнітних лінз і різних пристроїв, розташованих в камері об'єктів. Живлячий пристрій забезпечує зміна прискорюючого напруга по рівнях (наприклад, в Е. «ЕР-100» 4 рівні: 25, 50, 75 і 100 кв ). Роздільна здатність Е. складає тисячні долі Ǻ і залежить від енергії електронів, перетини електронного пучка і відстані від зразка до екрану, яке в сучасних Е. може змінюватися в межах 200—600 мм. В конструкції Е. передбачена система безпосередньої реєстрації інтенсивності розсіяних електронів за допомогою циліндра Фарадея або вторинного електронного помножувача відкритого типа.

  В приладі, призначеному для дослідження дифракції повільних електронів, потрібно підтримувати в колоні вакуум 10 -8 —10 -9 мм рт. ст.

 

  Літ.: Кушнір Ю. М., Алексєєв Н. Ст, Льовкин Н. П., Сучасні електронографи, «Прилади і техніка експерименту», 1967 № 1; Дворянкин Ст Ф., Мітягин А. Ю., Дифракція повільних електронів — метод дослідження атомної структури поверхонь, «Кристалографія», 1967, т. 12, ст 6. Див. також літ.(літературний) до ст. Електронографія .

  Р. М. Імаму.