Електрокінетичні явища, група явищ, що спостережуваних в дисперсних системах і капілярах і виражаються або у виникненні руху однієї з фаз по відношенню до іншої під дією зовнішнього електричного поля (електроосмос, електрофорез ) , або у виникненні різниці потенціалів у напрямі відносного руху фаз, що викликається механічними силами (седиментаційний потенціал, або ефект Дорну, потенціал течії). Е. я. обумовлені існуванням на кордоні фаз надлишкових зарядів, розташованих у вигляді двох протилежно заряджених шарів, званих подвійним електричним шаром . Зовнішнє електричне поле, направлене уздовж кордону фаз, викликає зсув одного іонного шару по відношенню до іншому, що приводить до відносного переміщення фаз, тобто до електроосмосу або електрофорезу. Аналогічним чином при перебігу рідини або осіданні часток дисперсної фази спостерігаються явища, зворотні електроосмосу і електрофорезу, — відносний рух іонних шарів і просторове розділення зарядів (поляризація) у напрямі руху фаз, тобто виникнення відповідно потенціалів течії або седиментації. Будь-яке з Е. я. може бути використано для визначення електрокінетичного потенціалу x. При цьому враховують, що поверхнева провідність, обумовлена рухливими зарядами подвійного електричного шару, перевищує об'ємну провідність системи.
Теорія Е. я., розроблена М. Смолуховським (1903), встановлює лінійну залежність між кількостей, характеристиками Е. я. і зовнішнього електричного поля. У цій теорії, проте, не враховується відхилення подвійного електричного шару від рівноваги і виникнення в дисперсних часток індукованого дипольного моменту. Для обліку цього явища необхідно досліджувати Е. я. спільно з іншими електроповерхневими явищами.
Літ.: Духин С. С., Електропровідність і електрокінетичні властивості дисперсних систем, До., 1975; Духин С. С., Дерягин Би. Ст, Електрофорез, М., 1976.
