Електроенцефалографія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Електроенцефалографія

Електроенцефалографія (від електро..., греч.(грецький) enkephalos — головний мозок і ...графія ), метод дослідження діяльності головного мозку тварин і людини; заснований на сумарній реєстрації біоелектричної активності окремих зон, областей, доль мозку. Е. застосовується в сучасній нейрофізіології, а також в нейропатології і психіатрії.

  Мозок, як і багато інших тканин і органи, в стані діяльності є джерелом едс(електрорушійна сила). Проте електрична активність мозку мала і виражається в мільйонних долях вольта; її можна зареєструвати лише за допомогою спеціальних високочутливих приладів і підсилювачів, називається електроенцефалографами. Практично Е. здійснюється накладенням на поверхню черепа металевих пластинок (електродів), які сполучають дротами з входом апарату. На виході його виходить графічне зображення коливань різниці біоелектричних потенціалів живого мозку, зване електроенцефалограмою (ЕЕГ). ЕЕГ відображає як морфологічні особливості складних мозкових структур, так і динаміку їх функціонування, тобто синаптічеськие процеси, що розвиваються на телі і дендриті нейронів кори головного мозку. ЕЕГ — складна крива, що складається з хвиль різних частот (періодів) із змінними фазовими стосунками і різними амплітудами. Залежно від амплітуди і частоти на ЕЕГ розрізняють хвилі, що позначаються грецькими буквами «альфа», «бета», «дельта» і ін. У здорової людини можуть розрізнятися ЕЕГ залежно від фізіологічного стану (сон і неспання, сприйняття зорових або слухових сигналів, всілякі емоції і т. п.). ЕЕГ здорової дорослої людини, що знаходиться в змозі відносить, спокою, виявляє два основні типи ритмів: а-ритм, що характеризується частотою коливань в 8—13 гц з амплітудою 25—55 мкв, і b-рітм, що виявляється частотою в 14—30 гц з амплітудою 15—20 мкв ( мал. , а). При різних захворюваннях мозку виникають більш менш грубі порушення нормальної картини ЕЕГ ( мал. , би) , по яких можна визначити тягар і локалізацію поразки, наприклад виявити область розташування пухлини або крововиливу. Запис ЕЕГ під час операції допомагає стежити за станом хворого і строго регулювати глибину наркозу. Все більше значення для клініки набуває реєстрація електричної активності глибоких відділів мозку — електросубкортікографія, яка здійснюється як під час нейрохірургічних операцій, так і через імплантованих в мозок на тривалий термін електроди. Телеелектроенцефалографія дозволяє реєструвати електричну активність головного мозку на відстані. Математичні, кількісні прийоми опису записів ЕЕГ, спектральний, кореляційний і інші методи статистичного аналізу, складання топографічних карт потенційних полів мозку уточнюють просту візуальну оцінку ЕЕГ і дають можливість витягання з ЕЕГ новій, раніше прихованій для дослідника інформації. Точний автоматичний аналіз ЕЕГ за допомогою ЕОМ(електронна обчислювальна машина) відкриває нові перспективні можливості перед Е.

  Літ.: Кратін Ю. Р., Гусельников Ст І., Техніка і методики електроенцефалографії, 2 видавництва, Л., 1971; Жірмунськая Е. А., Біоелектрична активність здорового і хворого мозку людини, в кн.: Клінічна нейрофізіологія, Л., 1972 (Керівництво по фізіології); Егорова І. С., Електроенцефалографія, М., 1973; Клінічна електроенцефалографія, М., 1973; Методи клінічної нейрофізіології, Л., 1977.

  Е. А. Жірмунськая.

Електроенцефалограма: 1 — затилочно—вісочноє, 2 — вісочно—лобноє, 3 — лобно—теменноє відведення; s — ліве і d — праве півкулі; а — записана у здорової людини (добре виражений альфа-ритм), би — записана у хворої людини після мозкової інсульту (фокус патологічної активності виражений високо-амплітудними дельтою-хвилями в правої скроневої області).