Електродетонатор, пристрій для збудження детонація заряду вибухової речовини за допомогою електричного струму. Складається з капсуля-детонатора і електрозапальника, розміщених в одній гільзі. Для ініціації Е. як джерела струму використовують вибухові машинки, рідше силову або освітлювальну мережу. Відомі конструкції Е. з містком розжарювання (поширені в СРСР), струмопровідним воспламенітельним складом і іскрові. За часом спрацьовування розрізняють промислові Е. миттєвої, короткозамедленного і сповільненого дії. У Е. миттєвої дії ініціація капсуля-детонатора здійснюється безпосередньо від електрозапальника, в електродетонаторах короткозамедленного і сповільненої дії — через уповільнюючий склад. За призначенням і умовам вживання Е. підрозділяються на водостійких і неводостійких, запобіжних (для шахт, небезпечних по газу і пилу) і незапобіжних, нормальній і низькій чутливості, антистатичні, підвищеній термоустойчивості (для вибухових робіт в нафтовій промисловості при температурі довкілля до 270 °С), сейсмічні (для сейсморазведочних робіт). Е. набули поширення при промислових вибухових роботах.
Літ.: Россі Б. Д., Поздняков З. Р., Промислові вибухові речовини і засоби підривання, М., 1971.
