Електричне опалювання, вигляд опалювання, при якому обігрів приміщень і підтримка в них заданої температури забезпечуються електричними опалювальними приладами, що перетворюють електричну енергію в теплову. Найбільш поширені опалювальні прилади, нагрівальним елементом яких служить провідник з великим електричним опором: відкритий, безпосередньо дотичний з повітрям (наприклад, в електрокамінах і рефлекторах), що нагрівається, або закритий, поміщений усередині електронагрівача зазвичай трубчастого типа і передавальний тепло на поверхню опалювального приладу (радіатора) через циркулюючий в нім теплоносій (наприклад, рідке масло). Прилади із закритим нагрівальним елементом унеможливлюють опіків і пригорання пилу.
В сучасному будівництві знаходять вживання отопітельниє прилади, в яких електричний струм нагріває теплоакумулюючий матеріал; останній, у свою чергу, віддає тепло опалювальному приміщенню. Такі прилади зазвичай споживають електроенергію в ті години доби, коли зменшується її витрата на інші потреби. Як теплоаккумуляционних опалювальних приладів використовують також будівельні конструкції (наприклад, залізобетонні панелі перекриттів), прокладаючи в них електронагрівальні кабелі. В деяких випадках для Е. о. застосовують вироби із струмопровідної гуми, струмопровідні шпалери і тому подібне
Істотна перевага Е. о. перед іншими видами опалювання — простота і надійність автоматичного регулювання температури, що дозволяє економніше витрачати електроенергію. Проте вартість електроенергії ще досить висока, тому Е. о. в СРСР широкого поширення не отримало.
Літ.: Опалювання і вентиляція, 3 видавництва ч. 1, М., 1975; Лівчак І. Ф., Квартирне опалювання, М., 1977.
