Екськуссия (греч. exkusseia), податная привілей у Візантії 10—15 вв.(століття), що полягала переважно в звільненні земельних володінь екськуссата (обличчя, Е, що отримав.) і селян, що населяли їх, від державних податків (зазвичай екстраординарних), у виключенні цих земель з сфери дії державних чиновників (складальників податків, фемних суддів, військових посадових осіб). У Візантії, де податной гніт був найважливішою формою експлуатації сільського населення, Е. створювала особливого типа привілейованого землеволодіння. Проте держава зберігала за собою вищу юрисдикцію і могла обмежувати і віднімати Е. У 13—15 вв.(століття) екськуссати отримали право на збір судових мит.
Існували і інші види Е.: звільнення екськуссатов від податків на умові несення спеціальних повинностей (такого роду Е. отримували імператорські зброярі, особи, що обслуговували державну пошту) звільнення кораблів від сплати торгівельного мита.
Багато візантіністи рахують Е. тотожною західноєвропейському імунітету (російські дослідники До. Н. Успенський, П. А. Яковенко, югославський історик Г. А. Острогорський і ін.). Безумовне те, що обидва інститути виконували однакову соціальну функцію —оформленіє привілейованого землеволодіння.
Літ.: Острогорський Р. А., До історії імунітету у Візантії. У сб.(збірка): Візантійський літопис, т. 13, М., 1958.
