Екстрасистолія (від екстра... і систола ) , найпоширеніша форма аритмії, що характеризується позачерговими скороченнями серця (екстрасистоли), обумовленими імпульсами з виниклого в міокарді додаткового вогнища збудження. Оскільки м'яз серця після кожного скорочення залишається деякий час незбудливою, черговий нормальний імпульс, як правило, не може викликати систолу і виникає триваліша, ніж після нормального скорочення, т.з. компенсаторна пауза. Е. зазвичай відчувається як короткочасне завмирання, «перебої в серці». Залежно від місця виникнення виділяють, зокрема, екстрасистоли передсердні і шлуночкові. Екстрасистоли можуть бути одиничними і множинними, з'являтися безладно або з певною ритмічністю, наприклад після кожного нормального скорочення (бігемінія); інколи вони виникають підряд (групові екстрасистоли). Е. може спостерігатися в здорових осіб. В більшості випадків одиничні рідкі екстрасистоли не мають істотного клінічного значення. Передсердні екстрасистоли можуть виникати при поразці міокарду (мітральні пороки серця, кардіосклероз). Часта передсердна Е., особливо групова, при цих хворобах є передвісником миготливій аритмії . Шлуночкові екстрасистоли можуть бути наслідком як поразок міокарду, так і нервово-психічних і інших порушень. Часта групова і політопна (витікаюча з різних ділянок) шлуночкова Е. може передувати важкому порушенню ритму — фібриляції шлуночків (див. Дефібріллятор ) . В розпізнаванні Е. важливу роль грає електрокардіографія. Лікування визначається причиною виникнення Е.; інколи необхідні антиаритмічні препарати (наприклад, пропранолол, препарати калія).
