Експеримент по виміру спіральності нейтрино (схема) (зображення)
Мал. 2. Схема експерименту амер.(американський) фізиків М. Гольдхабера, Л. Гродзінса і С. Суньяра по виміру спіральності нейтрино. Радіоактивний препарат 152 E um (J p = 0 - ) 1 (де J — спин, p — парність ядра) випускає в процесі до-захвату нейтрино. Збуджене ядро , що утворюється, 152 Sm*(1 - ) випускає g-квант [перетворюючись на ядро 152 Sm(0 + )] який, пройшовши через магнітний аналізатор 2 (що є намагніченим залізом) для визначення кругової поляризації -квантов, випробовує резонансне розсіяння на ядрах 152sm(0+) 3. Умова резонансу виконується лише в тому випадку, якщо ядро Sm після випускання g-кванта має малий імпульс віддачі, тобто якщо нейтрино і g-квант випускаються в протилежних напрямах. В цьому випадку g-квант і нейтрино повинні мати однаковий знак спіральності. Сцинтиляційний детектор Nal 4 рахує число g-квантів N + і N - , розсіяних при напрямах магнітного поля по і проти руху нейтрино. Теоретичне значення (N - — N + ) /2(N - + N + )= +0,025 для льововінтової і -0,025 для правовінтових спіральностей нейтрино; експериментальне значення рівне +0,017 ± 0,003, що узгоджується з 100%-ній льововінтової спіральністю нейтрино, якщо врахувати всі можливі ефекти деполяризації g-квантів. (Свинцевий захист 5 оберігає детектор 4 від прямого попадання g-квантів.)
