Експедиція (від латів.(латинський) expeditio — упорядковування), в цивільному праві договір, по якому одна сторона (експедитор ) зобов'язалася за рахунок іншої і від її імені (клієнта) або від свого імені відправляти або приймати що належать клієнтові вантажі, виконувати інші пов'язані з цим дії, а клієнт — здавати для відправки, приймати вантажі і оплачувати послуги експедитора. У основі Е. — перевезення вантажів автотранспортом. Вона доповнюється здійсненням експедитором дій фактичного (упаковка, вантаження, розвантаження, маркіровка, зберігання вантажів, роботи такелажів і ін.) і юридичного характеру (оформлення транспортних і приймально-здавальних документів, виробництво розрахунків за перевезення з іншими транспортними підприємствами, інформація клієнтів про прибуття або відправку їх вантажів, митні операції і ін.). Експедиційні послуги виявляються також органами зв'язку (доставка поштових відправлень). У СРСР договір Е. регулюється загальними нормами Основ цивільного законодавства і ГК(Цивільний кодекс) союзних республік про зобов'язання, спеціальними главами ГК(Цивільний кодекс) Казахської РСР, Узбецькою РСР, Молдавською РСР, Азербайджанською РСР, а також транспортними кодексами, статутами (в т.ч. Статутом зв'язку СРСР), правилами і іншими правовими актами. Послуги експедитора оплачуються по встановлених тарифах, а при їх відсутності — за угодою сторін.
В зарубіжних соціалістичних країнах договір Е. регулюється аналогічно (ПНР) або як різновид договору комісії (НРБ, ЧССР(Чехословацька Соціалістична Республіка)).
За законодавством капіталістичних держав відношення по Е. регулюються як різновид договорів комісії (Франція), доручення (Італія), перевезення (Іспанія, більшість країн Латинської Америки), як самостійний договір Е. (ФРН), агентський договір (країни англо-саксонської правової системи).
