Екскурсія (від латів.(латинський) excursio — поїздка, вилазка), відвідини визначних чим-небудь об'єктів (пам'ятники культури, музеї, підприємства, місцевість і т.д.), форма і метод придбання знань. Проводиться, як правило, колективно під керівництвом фахівця-екскурсовода. Е. розрізняються: по цілях — учбові (в т.ч. учбово-виробничі, для професійної орієнтації, обміну досвідом), культурно-просвітницькі, наукові; по тематіке— відповідно до вмісту об'єктів; по місцю розташування об'єктів — натурні, музейні; по складу учасників — для різних вікових груп, фахівців різних профілів, туристів і і , що вчаться;т.п.
Е. виникли в кінці 18 — початку 19 вв.(століття); як метод вчення, сприяючий розвитку спостережливості навиків самостійної роботи в учнів, вони упроваджувалися в учбовий процес прогресивними педагогами Західної Європи і Росії, що виступали проти схоластики у викладанні. Протягом 19 ст Е. поступово стають органічною частиною учбового процесу в школі. У 1910 в Москві була створена Центральна екскурсійна комісія, що обслуговувала школярів і педагогів; у тому ж році вийшла книга про основні принципи екскурсійної методики «Шкільні екскурсії, їх значення і організація» (під ред. Б. Е. Райкова і Г. Н. Боча). Паралельно з учбовими з кінця 19 — почала 20 вв.(століття) стали проводитися Е. культурно-просвітницького напряму, з'явилися спец.(спеціальний) екскурсійні організації. У 1907 при Російському суспільстві туристів (РОТ) заснована організація «Екскурсії по Росії», в 1914—16 видавався журнал «Екскурсійний вісник» (Москва), в 1914—17 — «Російський екскурсант» (Ярославль). У перших декретах Радянської влади про школу Е. розглядалися як обов'язковий елемент учбового процесу. У 1918 в Москві засновано Центральне бюро шкільних екскурсій. В кінці 20 — початку 30-х рр. Е. культурно-просвітницького характеру стали складовою частиною туризму. У 1928 створено акціонерне суспільство «Радянський турист», перетворене в 1930 у Всесоюзне добровільне суспільство пролетарського туризму і екскурсій (ОПТЕ). У 30-і рр. в деяких містах відкрилися екскурсійно-туристські станції Наркомпроса (у тому числі в 1932 — Центральна станція в Москві). У 1936 ЦВК(Центральний виконавський комітет) СРСР поклав керівництво розвитком туризму і екскурсій на ВЦСПС і його організаціях. Після Великої Вітчизняної війни 1941—45 діяльність туристсько-екскурсійних установ і організацій ВЦСПС активізувалася у всіх союзних і автономних республіках, краях і областях; у крупних містах були створені раді з туризму, до яких увійшли представники державних і суспільств. організацій, побічних в туристсько-екскурсійному обслуговуванні трудящих. Широкий розмах екскурсійна справа придбала після постанови ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС «Про заходи по подальшому розвитку туризму і екскурсій в країні» (1969). Кількість екскурсантів зросла з 35 млн. в 1970 до 152 млн. в 1977, в 600 містах відкрилися екскурсійні організації, що пропонують св. 15,5 тис. різних тим Е.: виробничих, історичних, природознавських, архітектурних, мистецтвознавчих, літературних і ін. У системі екскурсійного обслуговування профспілок зайнято близько 35 тис. екскурсоводів (у середньорічному численні, 1977). Велику науково-просвітницьку і культурно-освітню екскурсійну роботу проводять музеї, картинні галереї, різні виставки (всього 1,2 тис. в 1977), які щорік відвідують близько 120 млн. чіл. Найбільшою популярністю користуються Центральний музей В. І. Леніна в Москві і його філії (щорік св. 6 млн. відвідувачів). СРСР входить до числа країн, що мають високий показник т.з. екскурсійній щільності, — кількість відвідин екскурсійних об'єктів з розрахунку на душу населення (у 1975 на кожних 1000 чіл. св. 1200 відвідин). Спеціалізоване екскурсійне обслуговування школярів здійснюють дитячі екскурсійно-туристські станції (ДЕТС) Міністерства освіти СРСР; у 1977 було понад 200 ДЕТС, в Е. брало участь близько 8 млн. школярів. Радянська школа широко використовує Е. у учбово-виховному процесі: наочні (за учбовою програмою), виробничі (у яких В. І. Ленін бачив одну з форм рішення завдань загальної і політехнічної освіти), комплексні (як форма міжнаочних зв'язків), а також культурно-освітні.
Екскурсійний метод ефективно застосовується в роботі по професійній орієнтації молоді, в системах підвищення кваліфікації кадрів і обміну передовим виробничим досвідом; при створенні учбових кінофільмів, телепередач і т.д.
В розвинених країнах Е. стали складовою частиною подорожі одній з його цілей, що привело до появи т.з. пізнавального (екскурсійного) туризму. Е. як рекреаційна діяльність володіє високою соціальною ефективністю, оскільки виконує одночасно декілька відновних функцій — пізнання, спілкування, оздоровлення. Масове обслуговування екскурсантів привело до появи спеціалізованих установ (наприклад, екскурсійних бюро) кадрів (екскурсоводів, методистів), видів транспорту (спеціальній модифікації автобусів річкових судів і т.п.) і ін.
Літ.: Крупськая Н. До., Завдання школи I рівня. Екскурсійний метод при вивченні питань, намічених в схемах програм, прийнятих з'їздом соцвосов, Пед. соч.(вигадування), т. 3, М., 1959; Райків Би. Е., Методика і техніка екскурсій, 4 видавництва, М.— Л., 1930; Методи і практика екскурсійної справи. Сб. статей, предісл.(передмова) Н. А. Гейнике, М., 1925; Шолохов Ст, Організація і проведення екскурсій, [М.], 1965; Пасічний П., Емельянов Би., Екскурсія, М., 1972; Питання екскурсійної роботи, М., 1973; Музей і сучасність, ст 2, [під ред. А. Тімрота], М., 1976; Емельянов Би., В допомогу екскурсоводові, М., 1976.
