Економічна картографія, розділ картографії, пов'язаний з економічною географією і народно-господарською практикою. У завдання Е. до. входить розробка теорії, методики і практики створення і використання економіко-географічних карт і атласів.
Е. до. у СРСР сформувалася на початку 30-х рр. 20 ст у зв'язку із зростанням потреб в економічних картах в умовах швидкого розвитку господарства республік, економічних районів і галузей народного господарства, пропаганди досягнень радянської економіки і вивчення економічної географії в учбових закладах. Великий вклад в становлення і розвиток Е. до. внесли Н. Н. Баранський, А. І. Преображенський, М. І. Никішов, В. П. Коровіцин і ін.
Розвиток сучасною Е. до. визначають активізація теоретичною і методичною досліджень в області економічної географії і картографії, вживання досягнень науково-технічної революції у зв'язку з вирішенням завдань планерування і прогнозування розвитку продуктивний сил, формування територіально-виробничих комплексів, вирішення довгострокових економічних програм, поєднання галузевого і територіального управління виробництвом, розвиток районних планувань і охорони довкілля. Див. Картографія .
Літ.: Баранський Н. Н., Економічна картографія, ст 1, 3, М., 1939—40; Баранський Н. Н., Преображенський А. І., Економічна картографія, М., 1962; Нове в тематиці, вмісті і методах складання економічних карт. Сб. під ред. І. М. Маєргойза, М-код.,1970; то ж, 1970—1973, М., 1974.
