Ейзенштейг Сергій Михайлович [10(22) .1.1898, Рига, — 11.2.1948, Москва], радянський режисер, теоретик мистецтва, педагог, заслуженого на діяча мистецтв РРФСР (1935), доктора мистецтвознавства (1939). Народився в сім'ї архітектора. Вчився в інституті Петрограду цивільних інженерів. З 1918 працював на агітпоїздах Червоної Армії. У 1920 був завідуючим декораційною частиною Першого робочого театру Пролеткульта (Москва). У 1921—22 вчився в Державних вищих режисерських майстерень в Ст Е. Мейерхольда, оформляв (совм. з С. І. Юткевічем) ряд постановок в театрі «Мастфор» («Майстерня Фореггера»). Перший самостійний спектакль Е. — «Мудрець» (по комедії А. Н. Островського «На всякого мудреця досить простоти», 1923). У журналі «ЛЕФ» в 1923 опублікував програмну статтю «Монтаж атракціонів», де обгрунтував мистецтво направленої соціальної дії.
В 1925 вийшов на екран фільм «Страйк», в якому Е. вперше в світовому кіно показав революційну масу як рушійну силу історії. Ідейно-естетичні принципи «Страйку» були розвинені і поглиблені в кінофільмі «Броненосець “Потемкин”» (1925), одному з високих досягнень сов.(радянський) і світового кіномистецтва. Фільм з класичною досконалістю втілив тему революції як боротьби за класову рівність, свободу і людську гідність. У 1958 на Усесвітній виставці в Брюсселі він очолив список 12 кращих фільмів всіх часів. У фільмі «Жовтень» (1927) Е. спільно з режисером Г. В. Александровим і оператором Е. К. Тіссе втілив на екрані події 1917 і вперше в ігровому кіно зробив спробу створення образу Ст І. Леніна. Відкриття в області кіномонтажу дозволили Е. висунути концепцію «інтелектуального кінематографа» як синтезу мистецтва і науки. У 1929 завершив фільм «Старе і Нове» — перший твір радянського екрану про кооперацію і колективізації в селі.
В 1929—32 Е. (разом з Александровим і Тіссе) був у відрядженні у Франції, США, Мексиці. Умови буржуазного кіновиробництва не дозволили йому здійснити свої задуми. Незавершеною залишилася картина «Та є здоровою Мексика!», що поклала, проте, початок національного кіно Мексики.
На батьківщині Е. продовжує режисерську, теоретичну і педагогічну роботу. У 1935—37 працював над фільмом «Бежін луг», фабула якого грунтувалася на історії загибелі піонера Павлика Морозова. Фільм не був завершений. Крупною перемогою радянського кіно став «Олександр Невський» (1938), патріотичний фільм про розгром німецьких лицарів в 13 ст Останній фільм Е. — кінотрагедія «Іван Грозний» в 2 серіях (1-я серія 1945, 2-я серія випущена на екран в 1958), — що трактує тему влади, з його глибокою історичною проблематикою і всестороннім використанням виразних засобів кіно став другою вершиною творчості Е.
Величезна теоретична спадщина Е. охоплює основні проблеми витівок. творчості — від загальних питань естетики до конкретних завдань практики кіно. Йому належать також публіцистичних статті, нариси і мемуари. Малюнки Е., що стали відомими по посмертних виставках, підтвердили його талант неабиякого графіка. С. 1928 викладав в Державному технікумі кінематографії (з 1938 ВГИК(Всесоюзний державний інститут кінематографії)), професор (з 1937). Державна премія СРСР (1941, 1946). Нагороджений орденом Леніна, орденом «Знак Шани» і медалями.
Соч.: Ізбр. соч.(вигадування), т. 1—6, М., 1964—71.
Літ.: Юткевіч С. І., С. Ейзенштейг, в його кн.: Контрапункт режисера, М., 1960; Юренев Р. Н., «Броненосець „Потемкин”» С. Ейзенштейга [М., 1965]; Гострозора Н. М., С. Ейзенштейг, в її кн.: Портрети, 1966; Шкловський Ст Би., Ейзенштейг. [М-код 1973].
