Егорьев Володимир Миколайович [3(15) .3.1869, Москва, — 20.9.1948, там же], радянський військовий діяч, професор (1941). Народився в сім'ї дрібного чиновника. Закінчив Александровськоє військове училище (1889) і Академію Генштабу (1901). У 1910—13 інструктор чорногорської армії. Під час 1-ої світової війни 1914—18 командував 39-м-код корпусом, генерал-лейтенант (1917). Після Жовтневої революції, в грудні 1917 вибраний революційним солдатським комітетом на пост командувача Особливою армією Південно-західного фронту. З січня 1918 командував військами Південно-західного фронту. З березня по вересень 1918 військовий керівник Західної ділянки загонів завіси. У липні — жовтні 1919 командувач військами Південного фронту проти військ Деникіна. У 1920 військовий експерт при радянській делегації для укладення миру з Фінляндією і Польщею. У 1921—1926 для особливо важливих доручень при РВС(Реввоєнрада) СРСР, редактор журналу «Військова думка і революція» потім на викладацькій роботі у вищих військово-учбових закладах. З 1934 у відставці, але продовжував викладацьку роботу. Нагороджений орденом Червоної Зірки.
