Діод [від ді... і (електр)од ], двоелектродний електровакуумний, іонний (газорозрядний) або напівпровідниковий прилад з однобічною провідністю електричного струму. Електровакуумні і іонні Д. мають електроди: катод (джерело електронів) з прямим або непрямим підігріванням і анод (приймач електронів). При позитивній напрузі на аноді в електровакуумному Д. проходіт електронний струм між його електродами, в газонаповненому Д., що містить при зниженому тиску інертний газ, водень або пари ртуті, виникають електронний і іонний струми. При негативній напрузі на аноді в цих Д. струму немає (див. Електровакуумний діод, Газотрон ). У напівпровідниковому Д. однобічна провідність виникає унаслідок створення електронно-діркового переходу в напівпровіднику або в контакті метал-напівпровідник (див. Напівпровідниковий діод ). Д. застосовують в радіотехніці, електроніці, енергетиці і ін. областях техніки головним чином для випрямлення змінного струму, детектування, перетворення і множення частоти, перемикання електричних ланцюгів.
