Дінамокардіографія
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Дінамокардіографія

Дінамокардіографія (від динамо..., кардіо... і ...графія ), метод дослідження механічних проявів сердечної діяльності, заснований на реєстрації переміщень центру тяжіння грудної клітки в результаті сердечної кінематики і руху крові в крупних судинах. Д. розроблена в 1951 Е. Б. Бабським із співробітниками. Дінамокардіограф складається з тензометрічеського пристрою, що перетворює динамічні зусилля в електричні сигнали (воно вмонтоване в кришку столу, на якому лежить досліджуваний; мал. 1 ), і підсилювально-реєструючої апаратури. За допомогою Д. реєструють переміщення центру тяжіння грудної клітки уздовж подовжньої осі тіла і перпендикулярно їй. Подовжня і поперечна дінамокардіограмми — складні криві що складаються з ряду зубців, що позначаються латинськими буквами, і інтервалів, що позначаються римськими цифрами ( мал. 2 ). Дінамокардіограмма виявляє характерні зміни діяльності серця при деяких сердечних захворюваннях і у поєднанні з електрокардіограмою дозволяє визначати фази сердечного циклу.

загрузка...

  Літ.: Бабин Е. Б. і Карпман Ст Л., Дінамокардіографія, М., 1963.

  Е. Б. Бабин.

Мал. 2. Подовжня (ДКГ-1) і поперечна (ДКГ-2) дінамокардіограмми.

Мал. 1. Загальний вигляд дінамокардіографічеського столу з вмонтованим в нього сприймаючим пристроєм.