Дімітров Верстаті (Стефан) (псевдонім — Марек) (5.2.1889, р. Дупніца, нині р. Станке-Дімітров, — 26.8.1944, Брянськ), діяч болгарського робочого руху. Син чоботаря. У 1904 вступив в робоче освітнє суспільство «Класова свідомість», згодом перетворена в партійну групу Болгарської робочої соціал-демократичної партії (тісних соціалістів). Закінчив педагогічне училище в р. Галасливий (1908), юридичний факультет Софійського університету (1919). У 1914—1915 Д. — один з керівників профспілки рабочих-деревообделочников. Учасник Владайського повстання 1918 . У 1919—23 член, з 1922 секретар окружного комітету Болгарської комуністичної партії (тісних соціалістів) [БКП (т. с.)] в р. Дупніца, в той же період — депутат Народного зібрання від БКП (т. с.). Брав участь в підготовці Вересневого антифашистського повстання 1923 . За революційну діяльність неодноразово піддавався арештам, засуджувався до тюремного висновку і страти. Був делегатом БКП (т. с.) на 5-м-коді розширеному пленумі ІККИ в Москві (1925). У 1925 емігрував в СРСР, де вступив у ВКП (б). Викладав в Комуністичному університеті, Міжнародній ленінській школі. З 1932 працював в Болгарському секторі ІККИ. У 1935—37 знаходився в Болгарії, на нелегальному положенні; у 1936—37 секретар ЦК БКП (т. с.). У роки 2-ої світової війни 1939—45 Д. — один з організаторів озброєної боротьби болгарського народу проти монархо-фашизму, був співробітником редакції радіостанції народно-визвольного руху в Болгарії «Хрісто Ботев», з вересня 1941 керував передачами радіопередавача «Народний голос». Трагічно загинув в авіаційній катастрофі. Нагороджений посмертно Президією Верховної Ради СРСР орденом Леніна (1945).
Соч.: Ізбрані твору [Софія, 1954].
Літ.: Відданий син на партіята і работнічеська класа, «Работнічесько дело»,1951, 27 авг.(серпень); Матеріали по історія на Б'лгарськата комуністічеська партія, Софія, 1960.
