Діамантовий синдикат
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Діамантовий синдикат

Діамантовий синдикат (англ. «Дайамонд синдікейт лтд.» — Diamond Syndicate Ltd.), одна з найбільш старих і крупних міжнародних монополій. Її ядром є компанія «Де Бірс консолідейтед майнс лтд.» (De Beers Consolidated Mines Ltd.). Англійський колоніальний діяч С. Родс, що проявив велику активність в захваті відкритих в Південній Африці діамантових родовищ, заснував в 1880 «Де Бірс майнінг К°» (De Beers Mining Company). Приступивши до розробці діамантових покладів, Родс незабаром скупив інші багаті алмазами ділянки, а з деякими власниками таких ділянок домовився про їх об'єднання в одне підприємство. В результаті в 1888 було утворено суспільство «Де Бірс консолідейтед майнс», в яке поряд з «Де Бірс майнінг К°» увійшла і велика «Кимберлі сентрал майнінг К°», заснована англійським банкірським будинком «Бр. Барнато». При об'єднанні Родс користувався фінансовою допомогою будинку Ротшильда. Потім за ініціативою «Де Бірс консолідейтад майнс» і за участю «Бр. Барнато» і інших фірм, пов'язаних з діамантовою промисловістю, в 1892 був створений А. с. — картель з центральною збутовою організацією. Політика А. с. з моменту його підстави полягала в тому, щоб за всіх умов тримати можливо вище за ціну на алмази, особливо ювелірні, обмежуючи для цього видобуток їх і випускаючи на ринок лише таку кількість алмазів, яка дозволяла б йому диктувати ціни на них.

  Велика частина алмазів несоциалістічеського світу добувається в Африці, видобуток найбільш коштовних ювелірних алмазів зосереджений на півдні і південному заході Африки. По вазі близько 60% всіх алмазів добувається в Конго (столиця Кіншаса), але це, за невеликим винятком, технічні алмази, попит на яких з розвитком техніки сильно зростає. Єдиним безпосереднім споживачем ювелірних алмазів є гранувальна промисловість, що випускає діаманти як предмети прикраси і для цілей тезаврірованія. Розміри вжитку діамантів визначаються попитом на них з боку крупної буржуазії. На відміну від споживачів інших товарів, споживачі діамантів зацікавлені не в зниженні цін на них, а в їх підвищенні або стабілізації на високому рівні. Тому вони стоять за збереження А. с.

  Важливу роль в діяльності А. с., поряд з регулюванням видобутку і обмеженням збуту алмазів, грає скупка найбільш значних партій що проникли на ринок легально, від аутсайдерів, і нелегально, контрабандним дорогою. Ціни на технічні алмази також високі, але найбільші прибутки дають ювелірні алмази, найбільшим постачальником яких є південно-африканські копальні компанії «Де Бірс».

  Поглинаючи аутсайдерів або укладаючи з ними угоди, А. с. утримує монопольне положення на ринку, концентруючи в своїх руках більшість алмазів, що добуваються, які йому різними засобами удається отримати. Зі всіма учасниками синдикат через спеціально створену їм в 1931 «Дайамонд корпорейшен» укладає п'ятирічні контракти на постачання певної кількості алмазів. А. с. продає алмази через постійний круг маклерів обмеженому числу крупних оптових торговців, які перепродають їх дрібнішим торговцям, а ті, у свою чергу, ще дрібнішим. Алмази переважно проходят ряд посередницьких ланок, перш ніж потрапляють до споживача. Продаж алмазів виробляється переважно в Лондоні, зокрема на спеціальних виставках, що владнуються А. с. раз на місяць. Постачання ювелірної сировини в основні гранувальні центри (до Бельгії, Нідерландів, Ізраїлю) виробляються А. с. в кількостях, значно менших виробничих можливостей гранувальних підприємств, які неодноразово і часто безуспішно вимагали збільшення постачання діамантовою сировиною. У гранувальній промисловості капіталістичних країн, не рахуючи країн Латинської Америки, налічується приблизно 30 тис. зайнятих, з яких близько половини доводиться на Бельгію.

  Товарні біржі, як правило, в якійсь мірі обмежують панування монополій на ринку. Тому монополії прагнуть можливо більше звузити сферу діяльності бірж, а якщо можливо, — і фактично ліквідовувати біржі.

  Декілька особливе положення займають діамантові біржі, що діють в Бельгії, Нідерландах, Англії, Франції, США, ЮАР(Південно-африканська Республіка) і об'єднані в Міжнародну федерацію діамантових бірж. На цих біржах ведеться торгівля діамантовою сировиною і діамантами. Діамантова сировина поступає на біржі в основному від А. с. Довкола цих бірж діє велике число посередників і торговців. Ділки бірж, так само як і А. с., зацікавлені в тому, щоб тримати ціни на алмази на високому рівні.

  організація синдикату, що Склалася після 2-ої світової війни, складається з наступних ланок: 1) На чолі знаходиться «Дайамонд корпорейшен» (Diamond Corporation), що укладає угоди з виробниками алмазів про покупку у них видобутку відповідно до встановлених для них квот; 2) «Дайамонд перчесинг енд трейдінг К°» (Diamond Purchasing and Trading З) — філія, що купує ювелірні алмази; 3) «Індастріал дистриб'юторові лтд.» (Industrial Distributors Ltd.) — філія, що купує технічні алмази; 4) «Дайамонд трейдінг К°» (Diamond Trading С°) — філія, що продає ювелірні алмази; 5) «Індастріал дистриб'юторові (сейлс) лтд.» [Industrial .Distributors (sales) Ltd.] — філія, що продає технічні алмази.

  При А. с. існує ще технічне підприємство «Дайамонд дівелопмент К°» (Diamond Development С°), що класифікує камені за рахунок виробників, які до нього звертаються, і під їх спостереженням.

  Пануюча роль в А. с. належить компанії «Де Бірс консолідейтед майнс», що володіє найбільшими діамантовими розробками в ЮАР(Південно-африканська Республіка) і в Намібії, де вона контролює «Консолідейтед дайамонд майнс оф Саут-Уест Африка». «Де Бірс» поширює свій вплив на всі значні розробки алмазів в Африці. У 1964 «Де Бірс» поглинула «Марін дайамонд корпорейшен», яка була створена для підводного видобутку високоякісних алмазів біля берегів Намібії.

  «Де Бірс» очолює англійська фінансова група Оппенгеймера, яка господарює також в крупному концерні «Англо-Амерікан корпорейшен оф Саут Африка» (Anglo-american Corporation of South Africa), що бере участь в багатьох золотодобувних компаніях ЮАР(Південно-африканська Республіка), в компаніях, що експлуатують мідні копальні Замбії, і в інших підприємствах. Спільно з англійським хімічним трестом «Імпіріал кемікал індастріс» «Де Бірс» володіє в Південній Африці крупним хімічним комбінатом «Афрікан експложенс енд кемікал індастріс» (African Explosions and Chemical Industries).

  Пануюче положення на ринку алмазів приносить величезні прибутки «Де Бірс» — найбільшій компанії в ЮАР(Південно-африканська Республіка), загальне число робітників і службовців якої перевищує 17 тис. чіл. За звітними даними за 1966, активи «Де Бірс» 745 млн. доларів, власний капітал 518 і чистий прибуток 121 млн. доларів, тобто 23% до капіталу. По відношенню до собівартості проданих алмазів чистий прибуток складав 32%, що свідчить про високий рівень реалізаційних цін. Звороти А. с. збільшувалися таким чином (у млн. доларів): 373 в 1964, 415 в 1965, 498 в 1966 і т.ч. досягли напівмільярда доларів. За оцінкою журналу «Форчун» (15 вересня 1967), А. с. реалізує понад 80% світової капіталістичної продукції алмазів.

  З початку 60-х рр. в світовому видобутку алмазів і в міжнародній торгівлі ними сталися істотні зміни. Відкриті і розробляються діамантові родовища в Радянському Союзі. В результаті національно-визвольного руху деякі країни Африки, що грають істотну роль у видобутку алмазів і скинули колоніальне іго, прагнуть в цілях досягнення економічної незалежності використовувати наявні родовища у власних інтересах і самостійно продавати алмази, що добуваються ними. На ринку технічних алмазів усе більш значну роль починають грати синтетичні алмази.

  Намагаючись встановити свій контроль і над замінниками натуральних алмазів, компанія «Де Бірс» організувала підприємство по виробництву грубозернистого діамантового порошку в ЮАР(Південно-африканська Республіка), а також випускає синтетичні алмази в Шанноне (Ірландія). Проте в цій області вона має серйозного конкурента в особі американській монополії «Дженерал електрик», яка почала виробництво синтетичних алмазів в США ще в 1957 і покриває близько 25% потреби США в технічних алмазах. У зв'язку з цими новими явищами А. с. зустрічає труднощі в збереженні свого контролю над ринком алмазів.

  Загальне уявлення про країни, добувні і експортуючі алмази, дає таблиця. Див. також ст. Алмаз .

 

Експорт алмазів з капіталістичних країн (тис. кари )

, що розвиваються  

1950

1955

1960

1965

1966

Всего *

15648

19006

21159

27135

28794

У тому числі:

 

 

 

 

 

Конго (столиця Кіншаса)

9700

13016

10356

10000

12000

Конго (столиця Браззавіль)

5304

5000

Гана

944

2276

3292

3084

1999

ЮАР

2920

1452

1597

2204

2630

Намібія (Південно-західна Африка)

455

977

1590

1694

Сьєрра-Леоне

638

401

2055

1525

1319

Ангола

555

740

934

1157

1264

Танзанія

71

323

537

828

905

Ліберія

 

204

976

540

555

Центральноафриканська Республіка

136

150

84

509

552

Берег слонового кості

129

296

198

199

181

Гайана

38

33

95

105

95

Венесуела

62

115

58

40

100

                   * Підсумок по перерахованих країнах.

  М. Р. Діканський.