Дюма (Dumas) Олександр (Дюма-батько) (24.7.1802, Віллер-Котре, департамент Ен, — 5.12.1870, Пюї, департамент Ніжняя Сіно), французький письменник. Син республіканського генерала. Літературну діяльність почав в 1825 як драматург. Успіх Д. принесла постановка його п'єси «Генріх III і його двір» (1829) — одній з перших французьких романтичних драм. Найбільш відомі п'єси Д. — «Антоні» (1831), «Нельськая башта» (1832), «Кин» (1836). Його драматургія — значне явище в історії романтичного театру.
В 1835 опублікував перший історичний роман «Ізабелла Баварська». У 40-х рр. в паризьких газетах один за іншим з'являються історіко-авантюрні романи Д.: трилогія «Три мушкетери» (1844), «Двадцять років опісля» (1845), «Віконт де Бражелон» (окреме видавництво 1848—50), зв'язана спільністю головних героїв; «Королева Марго» (1845), «Пані Монсоро» (окреме видавництво 1846), «Сорок п'ять» (окреме видавництво 1847—48) — трилогія про Генріха Наваррськом. Увлекателен пригодницький роман з сучасної Д. життя — «Граф Монте-Крісто» (окреме видавництво 1845—1846). Літературна продукція Д. величезна: окрім романів і п'єс, їм написані спогади (т. 1—22, 1852—54), путні нариси, з яких виділяється опис поїздки до Росії в 1858 («З Парижа до Астрахані», т. 1—5, 1858), багате помилками, але пройняте симпатією до неї. Д. користувався допомогою багаточисельних співробітників, але вирішальна роль в створенні найбільш видатних творів безперечно належала йому самому. Кращим романам Д. властиві увлекательноє, нестримно розвивається дія, життєрадісність, активне відношення до життя; його герої, повні енергії, сміливості, винахідливості, долають всілякі перешкоди. Це створило виняткову популярність його творчості. Останні твори Д. пройняті песимізмом, похмурим фаталізмом, невірою в силу людського розуму.
Соч.: Œuvres complètes, v. 1—301, P. [1846—68]; Théâtre complet, v. 1—15, P., 1863—74; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Полн. собр. романів, т. 1—24 (у 84 кн.), СП(Збори постанов) Би, 1912—13; Ізбр. соч.(вигадування), т. 1—8, Л., 1928—29; Двадцять років опісля, М., 1956; Віконт де Бражелон, або Десять років опісля, т. 1—3, М., 1957; Шевальє д''Арманталь, М., 1962; Аськаніо, М., 1962; П'єси, Л.—М., 1965.
Літ.: Дурилін С., Олександр Дюма-батько і Росія, в кн.: Літературний спадок, т. 31—32, М., 1937; Андрєєв До., Господар замку. Монте-Крісто, «Світ пригод», кн. 4, М., 1959; Купрін А., Дюма-батько, «Дон», 1961 №3; Моруа А., Три Дюма. Пер. з франц.(французький) Післямова До. Андрєєва, М., 1962; Craig Bell A., A. Dumas. A biography and study, L., [1950]; Clouard H., A. Dumas, P., 1955; Alexandre Dumas père, «Europe», 1970 № 490—91 (спец. №); Talvart H. et Place J., Bibliographie des auteurs modernes de langue française (1801—1934), t. 5, P., 1935, р. 1—65.
