Дугласова ялиця (по імені шотландського ботаніка Д. Дугласа, D. Douglas; 1798—1834), лжетцуга тіссолістная (Pseudotsuga menziesii, відоміша під неправильною назвою P. taxifolia), вічнозелене хвойне дерево сімейства соснових. Висота 50—75 (100) м-коду , діаметр 1,2—2 (4) м-коду . Крона конусовидна. Хвоя плоска, така, що стирчить на всі боки. Жіночі шишки довжиною 7—10 см із закругленими насінними чешуямі; криючі луски вузькі, з двороздільною вершиною і шиловидний видатною над лопатями сильно розвиненою серединною жилкою. Страждає (інколи гине) від весняних і осінніх заморозків і тривалої засухи, до грунтів порівняно мало вимоглива. Плодоносить з 10—25 років. Доживає до 500 років. Дико зростає на Тихоокеанському побережжі Північної Америки. У СРСР зустрічається в садах і парках Кавказу і на Ю. України. Деревина використовується в будівництві будівель, суднобудуванні, меблевому виробництві вагонобудуванні і т.п. Кора містить дубильні речовини.
