Дрюон Моріс
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Дрюон Моріс

Дрюон (Druon) Моріс (р. 23.4.1918, Париж), французький письменник. Член Французької академії (1967). Син актора Л. Кесселя. Прийняв прізвище свого вітчима Р. Дрюона. Вчився на літературному факультеті в Парижі. Д. тяжів до натуралізму (новели «Вогненна хмара», 1938). Участь в боротьбі з фашизмом (1940) визначила героїко-патріотічній пафос його драми «Мегарей» (пост. 1942), літописного свідоцтва «Поїзд 12 листопада...» (написане 1943), «Пісні партизан» (1943, спільно з Же. Кесселем), повести про війну «Остання бригада» (1946) і «рицарських» розповідей з циклу «Володарі рівнини» (1962). Політичне кредо Д. публіцистично виражено в «Листах європейця» (1944), де затверджується: або еліта «врятує» після війни Західну Європу на дорогах федерації і технічного прогресу, або народи «погублять» її в громадянській війні. У трилогії Д. «Сильні світу цього» (т. 1—1948, Гонкуровськая премія, русявий.(російський) пер.(переведення) 1960; т. 2—1950; т. 3—1951) реалістично відтворені епоха між двома війнами, історія етичної і політичної деградації правлячої касти, що привела Францію до Мюнхенській угоді 1938 і національній катастрофі 1940. Д. — автор афористичних «Заміток» (1952), натуралістичного романа «Похітливість буття» (1954), серії гостросюжетних історичних романів в традиціях А. Дюма-отца — «Прокляті королі» (т. 1—6, 1955—60; 2-е перероблене видавництво 1967), міфологічній дилогії «Мемуари зевса» (т. 1—1963; т. 2—1967), книги максим «Влада» (1965), циклу розповідей «Щастя одних...» (1967), памфлета про Загальному страйку 1968 у Франції «Майбутнє в замішанні» (1968).

  Соч.: Tistou les pouces verts, P., 1957; Théâtre, P. [1962]; Discours prononcés dans la séance publique tenue par l''académie française pour la réception de М. Maurice Druon, le jeudi 7 déc. 1967 [P., 1967]; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Сильні світу цього. [Передмова Е. Ф. Трущенко], М., 1965; Негоже ліліям прясти. Французька вовчиха, М., 1966 (З серії «Прокляті королі»).

  Літ.: Максимов Е. Н., Творча дорога М. Дрюона, М., 1965 (Автореферат дісс.); «Biblio», 1960 № 4 (номер присвячений Дрюону).

  Ст П. Балашов.

М. Дрюон.