Дрогобич, місто в Львівської області УРСР, на р. Тисменіца (басейн Дністра), в передгір'ях Карпат. Вузол залізних і автомобільних доріг. 56 тис. жителів в 1970 (37 тис. жителів в 1939). Вперше в літописі згадується під 1238. У 19 ст в околицях Д. почалася розробка нафти і горючих газів; у 1900—10 виникли нафтопереробні підприємства. 19 червня (2 липня) 1911, в день виборів до парламенту, австро-угорською поліцією була розстріляна демонстрація жителів міста, що протестували проти порушення виборної процедури (24 людини убито, 47 поранений). 14—15 квітня 1919 міст трудящих на чолі з комуністами підняли повстання проти контрреволюційного уряду «Західноукраїнської народної республіки». У 1939 разом із західноукраїнськими землями Д. возз'єднував з УРСР. З 1 липня 1941 по 6 серпня 1944 був окупований німецько-фашистськими військами, які завдали місту великого збитку. Після війни в Д. повністю відновлена промисловість. Д. — один із значних промислових центрів Прикарпаття з розвиненою нафтопереробною, гірничохімічною, машинобудівною, деревообробною, легкою і харчовою промисловістю. У післявоєнні роки побудовані калійний комбінат, заводи автомобільних кранів, газової апаратури, молочний, плодоконсервний, лікеро-горілчаний; хлебокомбінат; розширені і реконструйовані нафтопереробний, солеварний, керамічний, долотний заводи м'ясокомбінат. Є педагогічний інститут, загальнотехнічний факультет Львівського політехнічного інституту, 2 технікуми (нафтовидобувний, механічний), музичне училище. Музично-драматичний театр, краєзнавчий музей. У Д. — кріпосна башта (13 — почало 14 вв.(століття)), готичний костел (15 ст), дерев'яні церкви — Спорудження (до 1636, перебудована в 1661; розписи і іконостас 1636 і 1711) і св. Юріївни (1654; розписи 1654—1656, іконостас 1656—58). За радянських часів збудовані нові житлові райони (у тому числі по Радянськой вулиці, 1965—70), же.-д.(железнодорожний) вокзал (1952). З Д. зв'язано життя і діяльність українського письменника І. Франко, якому поставлений пам'ятник (бронза, 1966, скульптори Е. П. Місько, Ст П. Одреховський, Я. І. Чайка).
