Древс (Drews) Артур (1.11.1865, Ітерзен, — 19.7.1935, Ахерн), німецький філософ-ідеаліст, послідовник Е. Гартмана . Професор Політехнічного інституту в Карлсруе (з 1898). У основі буття, по Д., лежить ірраціональна і безособова божественна стихія, що знаходить самосвідомість в релігійній і філософській творчості людини. З позиції цього «конкретного», або «динамічного» пантеїзму Д. виступив проти християнства, затверджуючи віру в несвідомий божественний дух. Д. придбав популярність як плідний популяризатор так званої міфологічної школи в релігиеведенії; його інтерпретація образів Христа і ін. новозаветних персонажів як безособових астральних символів заснована на гіпотезах Дж. Фрейзера, Дж. Робертсона і ін. істориків релігії. В кінці життя розробляв расову «німецьку релігію» (книга про Р. Вагнері, тлумачення свастики і т.п.), змикаючись з ідеологією нацизму.
Соч.: Nietzsches Philosophiе, Hdlb., 1904; E. von Hartmanns phylosophisches System im Grundriß, 2 Aufl., Hdlb., 1906; Die Religion als Selbstbewußtsein Gottes, Jena 1906; Geschichte des Monismus im Altertum, Hdlb., 1913; у русявий.(російський) пер.(переведення) — чи Жив апостол Петро?, М., 1924; Міф про діву Марію, М., 1926; Заперечення історичності Ісуса у минулому і сьогоденні, М., 1930; Походження християнства з гностицизму, М., 1930.
Літ.: Кубланов М., Новий заповіт. Пошуки і знахідки, М., 1968, с. 202—10.
