Дофінові (Dauphiné), історична область на Ю.-В.(південний схід) Франції, переважно в Альпах і в долині Рони. Територія Д. відповідає департаментам Ізер, Дром, Верхні Альпи. Площа 20,4 тис. км 2 . Населення 1,3 млн. чіл. (1968). Близько 20% населення зайнято в сільському господарстві, 37% в промисловості (1962). На базі гідроенергетики розвинені електрохімія і електрометалургія. Машинобудування, текстильна, харчова промисловість (Гренобль, Валанс, Роман). Посіви зернових, виноградарство, садівництво, городництво головним чином в долинах рр. Рони, Ізера і др.; у горах — тваринництво. Туризм.
Територія Д. склалася після розпаду Бургундського королівства в 11 в.; ядром було графство Вьеннуа, до якого поступово був приєднаний ще ряд феодальних володінь. Графи вьеннськие з роду д''Альбон привласнили собі титул дофінів, чому в 13 ст на їх володіння було перенесено назву Дофінові. У 1349 граф Умберт II продав Дофінові Карлу Валуа (майбутньому французькому королеві Карлу V). Але Д. не було приєднане до королівського домена, а стало апанажем (з центром Гренобль) спадкоємців престолу, приймаючий титул і герб дофінів вьеннських. До початку 17 ст Д. зберігала свої привілеї, у тому числі провінційні штати (1357—1628). У 2-ій половині 16 ст Д. — арена релігійних воєн . Переслідування гугенотів в кінці 17 — початку 18 вв.(століття) викликали еміграцію біля 1 / 4 населення. В період воєн Людовика XIV (правив в 1643—1715) провінція Д. піддавалася навалі савойських військ. У 17—18 вв.(століття) Д. — вогнище крупних народних рухів. З розділом території Франції на департаменти (1790) провінція Д. перестала існувати.
Літ.: Blet Н. E. et Letonnelier G., Le Dauphiné, recueil de textes historiques, choisis et commentés, [Grenoble, 1938]; Letonnelier G., Histoire du Dauphiné, [2 éd.], P., 1958.
