Дослідні сільськогосподарські станції
 
а б в г д е ж з и й к л м н о п р с т у ф х ц ч ш щ ъ ы ь э ю я
 

Дослідні сільськогосподарські станції

Дослідні сільськогосподарські станції , науково-дослідні установи по сільському господарству, провідні в умовах, близьких до виробничих, досліди для розробки науково обгрунтованих прийомів обробітку з.-х.(сільськогосподарський) культур і ведення тваринництва в господарствах обслуговуваного району. Перші О. с. с. виникли в 1835 у Великобританії (Ротемстедськая, засновник Дж. Би. Лос) і у Франції («Бехельбронн», засновник Же. Би. Буссенго), у 1852 — в Германії (у Меккерне, поблизу Лейпціга). У Росії перша О. с. с. — Богодуховськая — була організована Вольним економічним суспільством в 1886 в маєтку І. Н. Толстого (с. Богодухово Орловської губернії). Програма її діяльності була розроблена спеціальним комісією (А. Ст Рад, Ст Ст Докучаєв, А. І. Воєйков, П. Ф. Бараків, Ф. Н. Королев) і включала вивчення грунту і метеорологічних умов, проведення польових дослідів по добриву і обробці грунту випробування з.-х.(сільськогосподарський) машин. У цьому ж році були створені, також на приватні засоби, Сотешинськая (поблизу Новоалександрійського інституту сільського господарства і лісівництва) і Немерченськая (у Подільській губернії) дослідні станції. У 1888 була організована дослідна станція «Запілля» (у Лужськом повіті Петербурзької губернії), яка з 1895 перейшла у ведення Департаменту землеробства і вважається першою в Росії державною О. с. с. У 1913 були 44 дослідних станції. Деякі з них (наприклад, Шатіловськая, Безенчукськая, Вятськая, Саратовська, Харківська) зіграли велику роль в розвитку з.-х.(сільськогосподарський) науки і в поширенні в країні наукових основ землеробства і тваринництва. У розвитку дослідної справи велика заслуга належить Д. І. Менделєєву, А. Н. Енгельгардту, До. А. Тімірязеву, Ст Ст Вінеру, П. А. Костичеву, Ст Р. Ротмістрову, Би. Н. Різдвяному, П. Н. Константінову, Д. Н. Прянішникову, Ст Р. Вільямсу, А. Р. Дояренко і ін.

загрузка...

  Після Великої Жовтневої соціалістичної революції почався планомірний розвиток науково-дослідних установ по сільському господарству, у тому числі і О. с. с. У 1974 були 432 О. с. с. Станції бувають галузеві, комплексні і опитноселекционниє. Галузеві О. с. с. можуть бути тваринницькі і рослинницькі. Вони зазвичай знаходяться у веденні галузевих всесоюзних або зональних інститутів (таких станцій 245), вузів (25) або є самостійними (68). Комплексні О. с. с. — багатогалузеві, представлені в основному державними обласними (краєвими) О. с. с. (87), обслуговуючими радгоспи, колгоспи і ін. з.-х.(сільськогосподарський) підприємства області (краї). У тих областях, на території яких знаходяться всесоюзні або зональні інститути, функції обласних станцій покладені на ці інститути. У завдання обласних О. с. с. входить наукове обгрунтування основних напрямів розвитку і спеціалізації з.-х.(сільськогосподарський) виробництва області, поєднання галузей, обгрунтування сівозмін, розробка комплексних механізованих технологій виробництва продуктів рослинництва і тваринництва, економічних проблем сільського господарства області. Обласні О. с. с. використовують результати дослідженні інститутів і галузевих станцій, уточнюючи їх стосовно місцевих умов. Знаходяться у веденні обласних управлінь сільського господарства. Обласні О. с. с. пропагують досягнення науки і передового досвіду і упроваджують їх у виробництво.

  дослідно-селекційні станції (7) виводять сорти з.-х.(сільськогосподарський) культур і розробляють сортову агротехніку.

  До О. с. с. відносять машинно-випробувальні станції (МІС), що займаються випробуванням тракторів, з.-х.(сільськогосподарський) машин, знарядь і їх державною оцінкою. МІС знаходяться у веденні об'єднання «Союзсельхозтехника».

  О. с. с. складаються з відділів і лабораторій галузевого і функціонального характеру. У їх веденні знаходяться експериментальні господарства для проведення дослідів і демонстрації передових методів ведення виробництва, а також опорні пункти в радгоспах і колгоспах.

  Основний метод досліджень на О. с. с. — досліди в полі або на фермах, які супроводяться також лабораторними дослідженнями. Велике місце у роботі дослідних станцій займають виробничі досліди, що проводяться в їх експериментальних господарствах, а також в радгоспах і колгоспах з метою перевірки і остаточного доопрацювання результатів досліджень, одночасно такі досліди є початком впровадження у виробництво рекомендацій станції.

  Див. також статті Куйбишевськая сільськогосподарська дослідна станція, Орловська сільськогосподарська станція .

 

  Літ.: Тімірязев До. А., Півстоліття дослідних станцій, Ізбр. соч.(вигадування), т. 2, М., 1948; Бараків П. Ф., Розвиток сільськогосподарської дослідної справи у нас з часу перших дослідів, вироблених І. В. Е. Обществом під керівництвом Д. І. Менделєєва «Записки Ново-александрійського інституту сільського господарства і лісівництва», 1908, т. 19, ст 3: Вінер Ст Ст, Сільськогосподарська дослідна справа, М., 1922; Константінов П. Н., Основи сільськогосподарської дослідної справи, М., 1952; Вербін А. А., Нариси по розвитку вітчизняної агрономії, М., 1958; Зброї Б. А., Методика польового досвіду, М., 1965; Дояренко А. Р., З агрономічного минулого [2 видавництва, М., 1965].

  Н. І. Володарський.