Доніцетті (Donizetti) Гаетано (29.11.1797, Бергамо, — 8.4.1848, там же), італійський композитор. Спочатку вивчав композицію під керівництвом С. Майра, в 1815—17 займався в Болонськом музичному ліцеї у С. Маттєї (клас композиції). Дебютував в 1818 оперою «Енріко, граф Бургундський». Твори 20-х рр. створювалися великою мірою під впливом Дж. Россіні. У 30-і рр. творчість Д. набуває самобутнього характеру. Європейську популярність завойовують його опери «Любовний напій» (1832), «Лукреция Борджа» (1833). Один з кращих, зріліших творів Д. — опера «Лючия ді Ламмермур» (1835, Неаполь). У 1835—1839 Д. професор (з 1837 директор) консерваторії в Неаполі. У 1839, після заборони цензурою опери «Полієвкт», він переїхав до Парижа, де були поставлені його опери «Мученики» (2-я редакція «Полієвкта») і «Дочка полку» (1840), «Фаворитка» (1843). Писав також опери для театрів Відня — «Лінда ді Шамуні» (1842), «Марія ді Роган» (1843). У 1844 із-за хвороби відійшов від композиторської діяльності.
Поряд з Дж. Россіні і В. Белліні, Д. — видний представник італійської опери 1-ої половини 19 ст, майстер мистецтва бельканто . Для його композиторського стилю характерні блискуча і легка мелодика, ефектна вокальна віртуозність, театральність. Яскрава сторінка в історії італійської оперної музики — комічна опера Д. «Дон Паськуале» (1843, Париж) — одна з популярних опер-буфа. Проте деяким творам Д. властиві легковагість, стилістична строкатість, трафаретність характеристик, що викликало негативну оцінку творчості композитора деякими музичними діячами 19 ст (А. С. Даргомижським, А. Н. Серовим і ін.). Д. належать також кантати, меси, хори, оркестрові і камерні твори.
Соч.: Lettere inedite..., raccolte da A. Eisner-eisenhof, Bergamo, 1897.
Літ.: Серов А. Н., Критичні статті, т. 1—4, СП(Збори постанов) Би, 1892—95; Петровський Е., Гаетано Доніцетті (1797—1848), «Російська музична газета», 1897 № 10; Zavadini G., Donizetti, Bergamo, 1948; Ashbrook W., Donizetti, L., [1965].
