Домашня промисловість, виробництво в селянському господарстві готових продуктів, що призначених для особистого вжитку, виготовляються з сировини, яка добувається в цьому ж господарстві. Д. п. складає «... необхідну приналежність натурального господарства...» (Ленін Ст І., Повні збори соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 3, с. 328). Д. п. виникла в епоху первіснообщинного устрою, у більшості народів з формуванням основних галузей продуктивної діяльності — землеробства і скотарства. Розвиток того або іншого вигляду Д. п. залежало від місцевих умов і наявної сировини. Найбільш ранніми і універсальними видами Д. п. були обробка шкур і виробітку шкіри, різні види обробки дерева і деревної кори, виготовлення повсті. Плетіння в первісну епоху всіляких виробів — вірьовок, корзин, мереж, судин — із стебел, волоса, волокна і прочего сировини послужило початком розвитку текстильної промисловості. Плетіння з волокна дало початок прядінню, а останнє — ткацтву на примітивних вертикальному і горизонтальному верстатах. Велике господарське значення мало гончарне виробництво. Воно зіграло важливу роль і в розвитку образотворчого мистецтва.
Д. п. була складовою частиною економіки докапіталістичних способів виробництва, особливо феодального. З'єднання селянських домашніх промислів з патріархальним (натуральним) землеробством було типове для середньовічного господарського режиму. Промисловості як самостійної форми виробництва ще не було, продукція промислів не з'являлася на ринку, споживалася самим виробником. За межі селянського господарства виробу Д. п. поступали лише у вигляді натурального оброку землевласникові. У епоху розвиненого феодалізму Д. п. поступово переростала в ремесло, проте ніде не була їм повністю витиснена. Капіталізм, руйнуючи натуральне господарство, зруйнував і Д. п., але і в цю епоху залишки її майже завжди зберігаються там, де є дрібне селянство. У Росії в кінці 19—начале 20 вв.(століття) Д. п. зустрічалася в місцевостях, віддалених від крупних промислових і торгівельних центрів. Д. п. в перші роки після Великої Жовтневої революції входила в патріархальне селянське господарство, в процесі соціалістичного перевлаштування села зникла. У сучасних умовах Д. п. зберігається у відсталих країнах, що розвиваються, — в деяких районах Африки (особливо тропічною), Цейлону, Індії, Латинської Америки і ін.
В історичній літературі зустрічається ширше тлумачення Д. п. як одній з форм ремесла, що зв'язане з розумінням ремесла як дрібної промисловості взагалі.
Літ.: Маркс До., Капітал, т. 1, Маркс До. і Енгельс Ф., Соч., т. 23, гл.(глав) 13 §8; Ленін Ст І., Кустарний перепис 1894—95 років в Пермській губернії і загальні питання «кустарної» промисловості, Полн. собр. соч.(вигадування), 5 видавництво, т. 2; його ж, Розвиток капіталізму в Росії, там же, т. 3; Рибаків Ст А., Ремесло древньої Русі, М., 1948; Полянський Ф. Я., Міське ремесло і мануфактура в Росії XVIII ст, М., 1960; Хромов П. А., Економічний розвиток Росії. Нариси економіки Росії з прадавніх часів до Великої Жовтневої революції, М., 1967.
