Долини, негативні, лінійно витягнуті форми рельєфу, що мають по тальвегу одноманітне, хоча часто нерівномірне падіння; утворюються в результаті ерозійної (що розмиває) діяльності текучої води. Зачатковими формами річкових Д. є балки, яри, що створюються непостійними (періодичними) водотокамі. Д. зазвичай утворюють цілі системи; одна Д. відкривається в іншу, ця, в свою черга, в третю і т.д., поки їх водотоки, що зливаються, одним загальним руслом не впадуть в який-небудь басейн. В Д. розрізняють схили (або борти) і дно. У молодих Д. дно буває нерозвинено, а схили личать до самої річки, будучи одночасно берегами поточної в ній річки. Схили Д., складені корінними породами, можуть бути високими або низькими, крутими або пологими, в профілі — увігнутими, прямими, опуклими або ступінчастими (ускладненими терасами ). По крутості і формі профілю обидва схили Д. бувають або однаковими, або різними (асиметричні Д.). В асиметричних Д. Северного півкулі крутішим буває переважно правий, а в Південній півкулі — лівий схил. У розвиненіших Д. в результаті горизонтального блукання річки (див. Закрути ) виробляється плоске дно, що вистилає річковими відкладеннями (алювієм). У цьому випадку схил Д. вже не є берегом річки. Поперечний профіль Д., залежно від стадії розвитку, геологічної будови місцевості, поєднання екзогенних чинників і ін., може мати форму каньйону, тесніни, v-образну, u-образну, трапеце-, ночвоподібну і ін.
Д. називаються тектонічними, якщо заставляння їх зумовлено наявністю негативних геологічних структур, виражених в рельєфі (грабени, синклінальні прогини і ін.). Такі: Алайськая Д. у Середній Азії, Каліфорнійська Д. у Північній Америці. З цими долинами не слід змішувати ерозійні долини в областях порушеного (складчастого або похилого) залягання осадових товщ, де розмивши отпрепаріровал раніше існуючий грабен, синклінальну складку і т.п. По відношенню до того, що випрало структур і хребтів розрізняють подовжні Д., співпадаючі з напрямом випрали пластів, і поперечні, перпендикулярні до осей складок; рідше зустрічаються діагональні Д. Продольниє Д., у свою чергу, бувають синклінальні, моноклінальні і антиклінальні, залежно від того, чи заклалися вони уздовж осі синкліналі, в крилі складки або уздовж антиклінального зведення. Моноклінальні Д. часто асиметричні в поперечному профілі: крутий схил розташований у напрямі падіння пластів. Подовжні Д. ширше і мало змінюються морфологічно на значних протягах. Поперечні Д., навпаки, часто змінюють свій характер на коротких відстанях, представляючи чергування вузьких ущелин і котловиноподібних розширень («чотковидні Д.»).
Д., що прорізають гірський ланцюг вкрест випрали, називаються крізними, або Д. прориву. Вони можуть утворитися шляхом заставляння в інших, раніше існуючих геоморфологичеських умовах, на поверхні, що розташовувалася вище за сучасні хребти, які вони тепер пересікають, в породах іншого складу і іншої тектонічної структури (епігенетичні долини). Крізні антецедентниє долини утворюються в результаті пропилювання молодого хребта, що почав підніматися упоперек Д. вже існуючої річки, а також в процесі перехоплення верхів'їв ін. річки (див. Перехоплення річки ), поточної уздовж протилежного схилу хребта.
По морфології різко розрізняються Д. гірські і рівнинні. Перші характеризуються значною глибиною при відносно невеликій ширині і нерівномірним падінням подовжнього профілю. Другі, як правило, широкі, мають незначну глибину і крутість схилів, невеликі ухили і т.п.
В своєму верхів'ї Д. найчастіше закінчується водозбірною воронкою або льодовиковим цирком. Рідше зустрічаються Д. з відкритими верхів'ями, коли схил, що замикає верхів'я, відсутній. Гирлова частина Д. часто супроводиться дельтою або конусом винесення або представляє затоку басейну, куди впадає річка, у вигляді губи або естуарію.
Д. крупних річок представляють своєрідний ландшафт, що різко відрізняється від междуречних просторів. Заплави рівнинних річок служать хорошими сінокісними угіддями; у безпечних від ерозії місцях розчиняються, тераси також використовуються під посів всіляких з.-х.(сільськогосподарський) культур, часто служать местомом розташування населених пунктів (особливо в гірських країнах); схили Д. незрідка бувають покриті лісом.
Геоморфологичеський аналіз Д. допомагає з'ясовувати новітню геологічну історію розвитку району, виявляти розсипні родовища корисних копалини, а також робити правильні виводи при проектуванні гідротехнічних споруд ГЕС(гідроелектростанція) і зрошувальних каналів.
Літ.: Докучаєв Ст Ст, Способи утворення річкових долин Європейської Росії, СП(Збори постанов) Би, 1878; Шульц С. С., Досвід генетичної класифікації річкових терас, «Ізв. Всесоюзного географічного суспільства», 1940, т. 72, ст 6; Щукин І. С., Досвід генетичної класифікації долин, «Проблеми фізичної географії», 1940, т. 9; його ж, Загальна геоморфология, т. 1, М., 1960; Ефремов Р. До., Досвід морфографічеськой класифікації елементів і простих форм рельєфу, «Питання географія», 1949, сб.(збірка) 11; Девіс Ст М., нариси Геоморфологичеськие, [пер. з англ.(англійський)], М., 1962; The encyclopedia of geomorphology, ed. R. W. Fairbridge, N. Y.—Amst.—L., 1968.
