Дельта, складена річковими наносами низовина в нізовьях річки, що прорізає більш менш розгалуженою мережею рукавів і проток. Назва Д. походить від заголовної букви грецького алфавіту D (дельта), по схожості з якою воно було дане в давнину трикутній дельті р. Нил. Д. утворюється в результаті складної взаємодії річкового стоку, морського хвилювання, приливів і течій зганянь-наганянь. Формування Д. в умовах мілководого узмор'я починається з виникнення коротких пригирлових кіс і підводних мілин (осередков) в самому руслі або мілин (гирлових барів, «розсипів») на морському краю. Під час повеней осередки і пригирлові бари поступово стають надводними і перетворюються на низовинні острови, що розділяють русло на рукави. В умовах пріглубого узмор'я хвилі будують з матеріалу, що виноситься річкою, берегові вали, що облямовують морський край Д. Благопріятнимі умовами для швидкого зростання Д. є: велика кількість приношуваних річкою наносів, в деяких випадках пониження рівня водоймища (або тектонічне піднімання берега), положення гирла у вершині затоки або в лагуні (блоковані Д.), а також мілководість басейну, куди впадає річка. Перешкоджають утворенню Д. сильні пріліво-отлівниє і зганяння-наганяння течії і швидке підвищення рівня водоймища (швидке тектонічне занурення). Швидкість наростання Д. вагається в широких межах — від декількох метрів до сотень метрів в рік. Наприклад, при стабільному стоянні рівня Каспійського моря (1863—1914) лінійне наростання дельти Волги складало 94 м-код в рік; за період 1930—40 — до 0,7—1 км. в рік.
Зростаючі у вершинах заток Д. носять назву Д. заповнення (або виконання), Д. відкритого морського побережжя — Д. висунення. За способом освіти і по стадіях розвитку розрізняють наступних типів Д.: дзьобоподібні (Тібр), лопатеві (Міссісіпі) блоковані (Камчатка), висунуті, з відкритим округлим морським краєм (Нігер), багатоострівні (Волга). При малій кількості наносів і при пониженні рівня морить річкові рукави врізаються у відкладення, що складають поверхню пригирлової ділянки суші (морські або інші по генезису), і утворюються дельти, що розрізають (Нева).
Д. крупних річок досягають великих розмірів: площа Д. Амазонки 100 тис. км 2 , Олени 28,5 тис. км 2 , Волги 19 тис. км 2 . Родючість грунтів і зволоженість визначають високу цінність земель значної частини території багатьох Д., що є районами інтенсивного землеробства (наприклад, Д. Нілу, Хуанхе, Гангу).
Літ.: Самойлов І. Ст, Гирла річок, М., 1952; Леонтьев О. До., Основи геоморфологиі морських берегів і дна, М., 1961; Залогин Би. С., Родіонов Н. А., Гирлові області річок СРСР, М., 1969.
