Договори Русі з Візантією (911, 944, 971), перші міжнародні договори Древньої Русі. Відомі лише староруські, перекладені з грецької мови тексти договорів, що дійшли в «Повести тимчасових років», куди вони були включені на початку 12 ст
Договір 2 вересня 911 поміщений після успішного походу дружини князя Олега на Візантію близько 907. Він відновлював дружні стосунки держав, визначав порядок викупу пленних, покарання за кримінальні злочини, здійснені грецькими і російськими купцями у Візантії, правила ведення судового процесу і спадкоємства, створював сприятливі умови торгівлі для росіян і греків, змінював берегове право (замість захвату викинутого на берег судна і його майна власники берега зобов'язалися надавати допомогу в їх порятунку).
Договір 944 поміщений після невдалого походу військ князя Ігоря на Візантію в 941 і походу 944. Підтверджуючи в декілька зміненому вигляді норми договору 911, договір 944 зобов'язав російських послів і купців для користування встановленими пільгами мати княжі грамоти, вводив ряд обмежень для російських купців. Русь зобов'язалася не претендувати на кримські володіння Візантії, не залишати застав в гирлі Дніпра, допомагати друг другу військовими силами.
Договір липня 971 поміщений князем Святославом Ігоревичем з імператором Іоаном Цимісхием під час облоги російських військ в Доростоле. Складений в несприятливих для Русі умовах, він містив зобов'язання Русі утриматися від нападів на Візантію.
Д. Р. із Ст виключно коштовне джерело по історії Древньої Русі староруського і міжнародного права, російсько-візантійських стосунків.
Публ.: Повість тимчасових років, ч. 1—2, М-код.—Л., 1950; Пам'ятники російського права, ст 1, сост. А. А. Зимін, М., 1952 (бібл.).
Літ.: Пашуто Ст Т., Зовнішня політика Древньої Русі, М., 1968.
