Доде (Daudet) Альфонс (13.5.1840, Ним, — 15.12.1897, Париж), французький письменник. Син фабриканта. У 1858 опублікував збірку віршів «Закохані». Книга розповідей і нарисів про Прованс — «Листи з мого млина» (1869) — принесла Д. літературну популярність. У 70-і рр. Д. зближувався з очолюваною Е. Золя натуралістичною школою (правда, не зараховувавши себе самого до натуралістів) і створив пройняті гострою критичною тенденцією романи: «Фромон молодший і Ріслер старший» (1874), «Набоб» (1877), «Королі у вигнанні» (1879), «Нума Руместан» (1881), «Сафо» (1884) і ін., в яких представлена широка панорама вдач аристократичних і парламентських кругів, спроможної буржуазії, артистичної богеми і напівсвітла, а частково і робочого середовища того часу. Згубний вплив релігійного фанатизму показаний в романі «Євангелістка» (1883). У романі «Безсмертний» (1885) Д. висміяв безплідну офіційну науку. Становленню особи, проблемам виховання присвячені романи «Маля» (1868) і «Джек» (1876). Гострою сатирою на міщанку з'явилася трилогія: «Надзвичайні пригоди Тартарена з Тараськона» (1872), «Тартарен в Альпах» (1885) і «Порт Тараськон» (1890). Д. належить декілька п'єс — «Арлезіанка» (1872), «Боротьба за існування» (1889) і ін., а також серія літературних спогадів — «Спогади літератора» (1888), «Тридцять років в Парижі» (1888).
Соч.: Œuvres complètes illustrées, v. 1—20, P., 1929—31; у русявий.(російський) пер.(переведення) — Собр. соч.(вигадування), т. 1—7, М., 1965.
Літ.: Історія французької літератури, т. 3, М., 1959; Золя Е., Альфонс Доде, Собр. соч.(вигадування), т. 25, М., 1966; Пузіков А. І., Альфонс Доде і реалістичні традиції, в його кн.: Портрети французьких письменників, М., 1967; Bornecque J.-H., Les années d''apprentissage d''a. Daudet, P. 1951; Dobie G.-V., A. Daudet, L., 1949; Sachs М., The career of A. Daudet, Camb. (Mass.), 1965.
