Довженко Олександр Петрович [30.8(11.9) .1894, с. Сосніци, нині Чернігівської області, — 25.11.1956, Москва], український радянський кінорежисер, письменник, кінодраматург, народний артист РРФСР (1950). У 1914 закінчив Глуховський вчительський інститут. Після Великої Жовтневої революції працював в Наркомпросе України, співробітничав в газетах і журналах як художник. У 1926 написав сценарій і був співрежисером фільму «Вася-реформатор». Самобутня творча індивідуальність Д. вперше розкрилася у фільмі «Звенігора» (1928). Вже в цьому фільмі виявилися народні витоки таланту Д. Возвишенная романтика і гнівна сатира, пісенна лірика і політична публіцистика, епічне трактування подій зливалися в єдине художнє ціле, додавали всім його фільмам неповторний героїко-поєтічній колорит. Справжніх філософських висот досяг Д. у історико-революційному фільмі «Арсенал» (1929) і особливо у фільмі «Земля» (1930), присвяченому боротьбі за колективізацію на Україні. У 1958 на Брюссельському кінофестивалі (в рамках Міжнародної виставки) фільм був названий в числі 12 кращих фільмів всіх часів і народів.
В 1932 Д. поставив фільм «Іван», одну з перших радянських звукових картин. У 1935 здійснив постановку «Аерограду». Великим досягненням Д. з'явився фільм «Щорс» (1939; Державна премія СРСР, 1941).
В роки Великої Вітчизняної війни 1941—45 Д. був військовим кореспондентом, писав схвильовані публіцистичні статті, нариси, розповіді. Документальні фільми Д. «Звільнення» (1940, про возз'єднання Західної України), «Битва за нашу Радянську Україну» (1943), «Перемога на Правобережній Україні» (1945) стали видатними зразками поетичної кінопублицистики. У післявоєнні роки Д. написав п'єсу і сценарій «Життя в цвіту», по якому поставлений кольоровий фільм «Мічурін» (1949; Державна премія СРСР, 1949).
Смерть перервала роботу Д. над фільмом «Поема про море», за сценарій якого Д. була в 1959 посмертно присуджена Ленінська премія. За сценарієм «Поема об море», «Повість полум'яних років», по ліричній повісті, присвяченій дитинству Д., «Зачарована Десна» (1955, опубл.(опублікований) 1957) і ін. його розповідям режисер Ю. І. Солнцева створила однойменні фільми. Д. був сценаристом майже всіх своїх фільмів письменником-публіцистом, що затверджував духовне багатство і красу радянської людини, активно бореться за комуністичну мораль. Вів педагогічну роботу, в 1949—51 і з 1955 викладав у ВГИК(Всесоюзний державний інститут кінематографії) е.
Д. вніс великий вклад до розвитку радянського і світового кіномистецтва. Ім'я Д. привласнено Київській кіностудії художніх фільмів. Нагороджений орденом Леніна, орденом Трудового Червоного Прапора і медалями.
Соч.: Твори, т. 1—5. Вступ. стаття М. Рільського, Київ, 1964—66; Собр. соч.(вигадування), т. 1—4, М., 1966—69.
Літ.: Бажан М., О. Довженко, Київ, 1930; Ейзенштейг С., Народження майстра, «Мистецтво кіно», 1940 № 1—2; Юренев Р. Н., Олександр Довженко, М., 1959; Марьямов А., Довженко, М., 1968 (бібл. і фільмогр., с. 378—82).
