Доба, одиниця виміру часу, рівна 24 годинам. Розрізняють зоряні С., рівні періоду обертання Землі, відлічуваному відносно точки весняного рівнодення, і сонячні С. — період обертання Землі відносно Сонця.
Зоряні С. дорівнюють проміжку часу між двома послідовними верхніми (або ніжнімі) кульмінаціями точки весняного рівнодення. Момент верхньої кульмінації цієї крапки, що вважається початком зоряних С., вважається 0 годин зоряного часу. Залежно від того, яку точку весняного рівнодення при цьому приймають — достеменну (розглядається рух цієї крапки унаслідок прецессиі і нутації ) або середню (лише унаслідок прецессиі), розрізняють достеменні і середні зоряні С. Вследствіє процесійного руху точки весняного рівнодення середні зоряні С. на 0,0084 сік коротше за дійсний період обертання Землі. Тривалість дійсних зоряних С. непостійна і безперервно змінюється унаслідок нутації. Зоряні С. незручні для виміру часу на практиці, оскільки вони не узгоджуються з чергуванням дня і ночі. Тому в ужитку прийняті сонячні С., рівні проміжку часу між двома послідовними верхніми або нижніми кульмінаціями Сонця, тобто між двома послідовними напівднями або напівночами. Унаслідок еліпсної земної орбіти і нахилу екліптики до екватора проміжок часу між двома кульмінаціями реального (достеменного) Сонця, тобто тривалість дійсних сонячних С., непостійний і протягом року міняється від 24 ч 3 мін 36 сік (в середині вересня) до 24 ч 4 мін 27 сік (в кінці грудня) зоряного часу. Для усунення такої нерівномірності користуються середньою тривалістю сонячних С. за рік, званою середніми сонячними С. і рівною 24 ч 3 мін 56,55536 сік зоряного часу. За початок середніх сонячних С. приймається середня північ, тобто момент нижньої кульмінації уявної точки небесної сфери, званої середнім Сонцем . Зоряні С., так само як і середні сонячні С., підрозділяються на години, хвилини і секунди; між ними існує співвідношення: 1 одиниця (доба, хвилина або секунда) зоряного часу дорівнює 0,9972696 відповідної одиниці середнього сонячного часу. Та обставина, що рік не містить цілого числа середніх сонячних С., є основною трудністю в складанні календаря .
Літ.: Довідкове керівництво по небесній механіці і астродинаміці, під ред. Р. Н. Дубошина, М., 1971.
